Симоненко В.А. Поезія

Нашої заслуги в тім не бачу...
Маленьке – не смішне...
Не лицемірити, не чванитись пихато...
Впало сонце в вечірню куряву...
Про тебе
Суперники
Тиша і грім
Я і в думці обняти тебе не посмію...
Кривда
Ровесникам
Вона прийшла
Не бажаю я нічого...
Можливо, знову загримлять гармати...
Лист
Буду тебе ждати там...
Україні
Моя мова
Скільки б не судилося...
Берег чекання
Минуле не вернуть...
Помилка
Розвели нас дороги похмурі...
Одинока матір
Ой майнули білі коні...
Є тисячі доріг...
Леся Українка
Люди – прекрасні...
Я не бував за дальніми морями…
Не вір мені
Перехожий
Там, у степу, схрестилися дороги…
Найогидніші очі порожні...
Не докорю ніколи і нікому…
Можна
Я тебе галантно не вклонюся…
Я закоханий палко, без міри...
Стільки в тебе очей…
Україно, п’ю твої зіниці…
Є в коханні і будні і свята…
Море радості
Дотліває холод мій у ватрі…
В букварях ти наряджена…
Закохана
Ікс плюс ігрек
Лебеді материнства
Я чую у ночі осінні…
Ну скажи – хіба не фантастично…
Щедрість
Гей, нові Колумби…
Ти знаєш, що ти – людина?..
Світ який – мереживо казкове!..