Симоненко В.А. Поезія

Нашої заслуги в тім не бачу...

    Симоненко В. А. Зажинок : поезія, проза, ст., виступи, щоденник, листи, спогади про Василя Симоненка, літературознав. студії / Василь Симоненко ; упоряд. П. Жук, Т. Калиновська, В. Пахаренко [та ін.] ; обкл. Л. Коломієць. – Черкаси : Брама-Україна, 2011. – 535 с. 

 

(С. 309)  (слухати)

 

Текст читає лауреат всеукраїнського конкурсу читців Ярослав Литвин

 

                ***

 

Нашої заслуги в тім не бачу,

Нашої не знаю в тім вини,

Що козацьку бунтівливу вдачу

Нам лишили предки з давнини.

 

Нам і те не добавляє слави,

Що вони од чужоземних сил

Заступили землю кучеряву

Горами високими могил.

 

Бо коли, закохані в минуле,

Прокуняєм свій великий час,

Наша лінь нікого не розчулить,

Слава ж та відмовиться від нас.

 

Спогади докучливі, як нежить,

Що тій славі принесуть нове?

Тільки тим історія належить,

Хто сьогодні бореться й живе.

                                1963

Маленьке – не смішне...

    Симоненко В. А. Зажинок : поезія, проза, ст., виступи, щоденник, листи, спогади про Василя Симоненка, літературознав. студії / Василь Симоненко ; упоряд. П. Жук, Т. Калиновська, В. Пахаренко [та ін.] ; обкл. Л. Коломієць. – Черкаси : Брама-Україна, 2011. – 535 с. 

 

(С. 306)  (слухати)

 

Текст читає лауреат всеукраїнського конкурсу читців Ярослав Литвин

 

                ***

 

Маленьке – не смішне,

Адже мале і зерно,

Що силу велетням і геніям несе.

Мале тоді смішне,

Коли воно мізерне,

Коли себе поставить над усе.

 

Але скажіть, хіба такого мало,

Хіба такі випадки не були,

Коли мале, як прапор, піднімали

І йшли за ним народи, мов осли?

І чи тоді мізерне та смішне

Не оберталось раптом у страшне?

                            19.09.1963

Впало сонце в вечірню куряву...

    Симоненко В. А. Зажинок : поезія, проза, ст., виступи, щоденник, листи, спогади про Василя Симоненка, літературознав. студії / Василь Симоненко ; упоряд. П. Жук, Т. Калиновська, В. Пахаренко [та ін.] ; обкл. Л. Коломієць. – Черкаси : Брама-Україна, 2011. – 535 с. 

 

(С. 196)  (слухати)

 

Текст читає лауреат всеукраїнського конкурсу читців Ярослав Литвин

 

                ***

 

Впало сонце в вечірню куряву.

Тиша виповзла за село.

Нашорошилось небо буряно

І погрозами загуло.

 

Ніч підходила з гуркотіннями,

Ніч несла божевілля й жах,

Плазувала потворними тінями

У нервово пружних кущах.

 

Ніч кричала мені, розтерзана,

Оперезана громом навхрест.

І у зойках її березових

Закипівся гучний протест.

 

Хмари дибились волохато,

Місяць в небі петляв, мов кіт,

Вихор всівся на сіру хату

І закручував стріху в зеніт.

 

…Та встає перламутровий ранок

Крізь холодний і злісний рев,

І проміння зализує рани

В закатованих ніччю дерев.

 

Безпорадні агонії злості,

Злість гармонії не порве!

Сонце ходить до нас не в гості –

Сонце з нами живе!

 

Вирина воно ранками з куряви,

На потрав’я витрушує пил,

І пливе, й ховрахів обурює,

Повне ніжності й повне сил.

                         16.01.1962

Не лицемірити, не чванитись пихато...

    Симоненко В. А. Зажинок : поезія, проза, ст., виступи, щоденник, листи, спогади про Василя Симоненка, літературознав. студії / Василь Симоненко ; упоряд. П. Жук, Т. Калиновська, В. Пахаренко [та ін.] ; обкл. Л. Коломієць. – Черкаси : Брама-Україна, 2011. – 535 с. 

 

(С. 247)  (слухати)

 

Текст читає лауреат всеукраїнського конкурсу читців Ярослав Литвин

 

                ***

 

Не лицемірити, не чванитись пихато,

Не дурачкам пускати в очі дим,

Не з мудрим виглядом зазубрені цитати

Вигукувати голосом худим, –

 

Я не цього бажаю, не папуга,

Щоб віддаватись цьому ремеслу.

Я хочу правді бути вічним другом

І ворогом одвічним злу.

                              04.11.1962

Про тебе

    Симоненко В. А. Зажинок : поезія, проза, ст., виступи, щоденник, листи, спогади про Василя Симоненка, літературознав. студії / Василь Симоненко ; упоряд. П. Жук, Т. Калиновська, В. Пахаренко [та ін.] ; обкл. Л. Коломієць. – Черкаси : Брама-Україна, 2011. – 535 с. 

 

ПРО ТЕБЕ  (С. 55)  (слухати)

 

Текст читає лауреат всеукраїнського конкурсу читців Ярослав Литвин

 

 

Я дивлюся в твої перелякані очі,

Я тебе заголубить, запестити хочу.

Тільки знаю: не треба! Не треба!

Міг раніше я жить

І не думать про тебе.

Все вривалося в душу, в тривожне чоло –

Все на світі було,

Лиш тебе не було.

А тепер уже й світу, здається, нема –

Тільки ти залишилась сама.

Але я протестую, волаю: не треба!

Та не можу вже жить

І не думать про тебе.

                                17.12.1961