Бондар Д. С.

Бондар Діна Сидорівна (біографія)


      Народилась в 1950 році в селі Дашківка на Вінничині.

      Освіта середня, працювала на Черкаській тютюновій фабриці «РЕЄСТМА».

      Діна Бондар – автор щирих, акварельних поезій, новел, казок та віршів для дітей.

      Вірші й прозу пише з дитинства, друкувалася в періодиці, в колективних збірках. У 1996 році вийшла перша книга «Білий дзвін». Це збірка поетичних і прозових творів із напутнім словом Людмили Тараненко та в художньому оформленні Миколи Теліженка.

      В 1998 році вийшла книга казок «У царстві казки».

      2003 року побачила світ книга оповідань для дітей молодшого шкільного віку українською і англійською мовами «Загадкове дерево». Саме ця книга в 2006 році принесла Д. Бондар звання лауреата Всеукраїнського конкурсу «Українська мова – мова єднання».

      У 2009 році вийшла збірка віршів і казок для дітей «Посміхнись».

      Ще одна гілочка творчості Д. Бондар – пісня. Вона пише не лише слова, а й музику до дитячих і дорослих пісень. Поетична збірка «Солом’яний бриль» з музикою до пісень побачила світ у 2011 році, а пісенник для дітей 1-4 класів «Песенки дождика» – у 2012 році. Музичні твори Діни Бондар звучать у виконанні Черкаського заслуженого народного хору, самодіяльного хору «Славутич» і інших самодіяльних колективів.

      У 2008 році Діна Бондар з піснею «Поле пшеничне» здобула перше місце у конкурсі пам’яті Анатолія Пашкевича.

Подарунок

   Бондар Д. У царстві казки / Д. Бондар ; худож. оформ. С. Хілько. – Черкаси : Відлуння, 1998. – 19 с. : ілюстр. 

  

   ПОДАРУНОК (С.16–18)  (Слухати)

 

     Текст читає автор

 

     Мама мене запитала, якого подарунка хочу від Діда Мороза, а я думала три дні і три вечо­ри, а придумати не могла. У садочку Дід Мо­роз і Снігурочка подарували ляльку Маринку і коробку цукерок, а мені хочеться такого, ну чогось такого зимового, красивого, ну що во­но таке — не придумаю. Мені було якось сум­но, вже сам Новий рік іде, а я не придумала для себе подарунка.

  Запитала маму, коли він саме прийде, а вона сказала, що о дванадцятій ночі. Я попросила розбудити мене. Мама тричі поцілувала мене в щічку і зачинила двері — пішла на кухню. Очі в мене не закривалися, я підійшла до вікна: надворі вітер хитав гіллям акації, а вона ше­лестіла і скрипіла. Ніч була дуже чорна, тільки на небі, наче хто фарбами де хотів там і нама­лював, зірки. Я дивилася на небо, а воно таке незрозуміле, і мама не вміє пояснити, чого во­но таке. «О, а зірки дихають, так-так, як при­дивишся пильно до них, то видно, як дихають, вони живі, як і ми. Все, буду спати.»

   І ось одна із зірок стає більшою, вона руха­ється і швидко опускається до землі. І побачи­ла Наталочка, як від зірки прямо до неї летить якийсь кораблик, а коли він закружляв біля вікна, то Наталка побачила, що це не кораб­лик, а жовтий красивий листочок.

  Кватирка відчинилася і листок легенько опус­тився на підвіконня. На нім стояла дівчинка, в неї було плаття і корона з маленьких білих сні­жинок.

— Здрастуй, сестричко, — сказала маленька дівчинка і посміхнулась. — Ти так довго диви­лась на мою зірку, що я вирішила провідати тебе в новорічну ніч. Лишилося дві хвилини до півночі, задумай одне бажання: я виконаю для тебе.

    — Ой, я не знаю як тебе звати, але мені хоті­лося б, щоб ти залишилася в мене, я тебе не ображу.

    — Ти добра дівчинка, але я не можу лишити­ся, бо мене чекає моя зірка, а зовуть мене Косміла... Чуєш, уже годинник б’є дванадцять, пос­пішай.

    — Спасибі, Косміло, я не можу придумати чогось такого, але залиш мені якусь згадку про себе.

     — Молодчина, Наталочко, прощавай! — лис­точок колихнувся і вилетів у ніч. Зірка відда­лялася, а від неї летіли білі сніжинки. Я прос­нулася вранці, підійшла до вікна: на вулиці все було засипано снігом.

    — Ось що подарувала мені Косміла! Ось що мені хотілося, а я не могла придумати!

Горобчик і котик

Бондар Д. С. Посміхнись / Діна Бондар ; худож. Л. Скалько. – Черкаси : Видавець Чабаненко Ю. А., 2009. – 40 с. : ілюстр.

 

 

Горобчик і котик (С. 8) (Слухати)

 

Текст читає автор

 

Горобчик сів на гілочку

У вранішній порі

Цвірінькав собі пісеньку,

Дивився навкруги.

 

Внизу котився колесом

За хвостиком своїм –

Це котик собі голосно

Мурликав у траві.

 

Побачив він горобчика,

На дерево поліз,

Хотів спіймать за хвостика,

Та гепнувся у низ.

 

На гілочку вмостилося

Багато горобців,

Та Мурчик наш дивитися

На них вже не хотів.

День народження

   Бондар Д. С. Посміхнись / Діна Бондар ; худож. Л. Скалько. – Черкаси : Видавець Чабаненко Ю. А., 2009. – 40 с. : ілюстр.

 

 

День народження (С. 6) (Слухати)

 

Текст читає автор

 

Сьогодні в мене свято

І з цим хорошим днем

Раненько мама й тато

Вітатимуть мене.

 

Я буду все робити

Матусі помагать,

Співати, веселитись

І друзів зустрічать.

 

А друзів так багато,

Що буде хоровод.

Сьогодні в мене свято –

Ми будем їсти торт.

Дітки, збережіть!

      Бондар Д. С. Солом’яний бриль [Ноти] : зб. пісень, віршів, казок / Діна Бондар, Наталія Саух ; худож. Маршаліна І. – Черкаси : Видавець Чабаненко Ю. А., 2011. – 44 с. : ілюстр., ноти

 

 

Дітки, збережіть! (С. 36) (Слухати)

 

Текст читає автор

 

Це ваша, тільки ваша Україна.

Господарі майбутнього – це ви.

Хіба ж ви не полюбите калину,

І вишняки, і пахощі трави,

І в мріях зачаровані садочки,

Дзвінкі вусаті, жовті пшениці,

Розсипані кульбабами віночки,

Пахучий хліб на свіжім молоці,

Святе гніздечко – свою рідну хату.

І тих весняно-добрих солов’їв,

Та колискову мамину крилату…

Невже забути можете її?

Не забувайте цього вже ніколи!

Допоки ви – то й Україні жить!

Цінуйте мову і усе довкола,

І українську пісню збережіть!