Носань С. Л.

Носань Сергій Лукович (біографія)

     Відомий український письменник.
    Народився 1 липня 1939 року в селі Дубинка Чорнобаївського району на Черкащині в працьовитій хліборобській родині.
    Закінчив філологічний факультет Черкаського державного педагогічного інституту (1967). Працював матросом, учителем, журналістом, викладачем інституту.
На журналістській роботі з 1967 року – літературний працівник Володарської (Київська область) і Кам’янської (Черкаська область) районних газет, позаштатний кореспондент обласної газети «Черкаська правда» (нині «Черкаський край»), ряду журналів України.
Автор книг «Стежка в зеленому житі», «Пір’їна з крила Жар-птиці» (1977), збірок повістей «Час глибокої осені» (1979), «Високі, високі гори» (1982),  романів «Метеори», «Голгофа любові» (1986), поетичних драм «Остання мить», «Судна ніч», «Мазепа» (1998), «У всесвіті слова» (2002).
     Для дітей Сергій Лукович Носань написав повість «Чисті плеса» (1977), збірки оповідань «Сонячний ранок» (1981), «Остання двійка» (1977), «Мудра книга» (2005), «Казки для Кирилка» (2006), «Чарівний ліс» (2008), «Данилків календар» (2010).
За п’єсу «Остання мить» Сергій Носань став першим лауреатом премії ім. В. Симоненка «Берег надії» (1994), а за сценарій відеофільму «По кому подзвін» одержав літературно-мистецьку премію ім. Михайла Старицького (2001).
    Зараз працює редактором Черкаської обласної державної телерадіокомпанії.
    Його твори для дітей «Сонячний ранок», «Чисті плеса» та «Остання двійка» включені до антології дитячих оповідань українських письменників та до Читанок» для 1-го і 2-го класів.
    Член Національної спілки письменників України з 1977 року.

Карасі

     Носань С. Казки для Кирилка / С. Носань ; худож. обкл. О. Діденко ; дитячі мал. В. Лаут. – Черкаси : Видавець Чабаненко Ю. А., 2006. – 146 с. : ілюстр.

 

 

Карасі (С. 143-144) (Слухати)

 

Текст читає автор

 

Тихо сонечко підкралось,
Зазирнуло у віконце:

Спить Кирилко і не бачить,
Що прийшло веселе сонце
У самісіньку кімнату

 

І гарячим промінцем
Попід носом у хлоп’яти
Узялося лоскотати...

 

Потягнувсь Кирилко в ліжку,
Набік повернувся,

Затулився укривальцем –
І зібрався спати далі.

 

Але сонечко в шпаринку
Промінця послало
І Кирилка вже за вушко
Враз залоскотало:

 

–Гей, сонько, пора вставати!
Слово дав –умій тримати!
Тут Кирилко підхопився,
Глипнув у віконце –
Очі в очі він зустрівся
Із ранковим сонцем!

 

Сонечко йому з лиця:
– Ти що –занедужав?
Що ти вчора обіцяв?
Пригадай-но, друже...

Поки я з-за лісу встану,
Натягаєш карасів –
На три дні вам Їсти стане,
Ще й сусідонькам усім.

 

Засоромилось хлоп’я...
Кирик сумно мовив:

– Вибач, сонечку, що я
Не дотримав слова.

 

– Ну гаразд, лишне хвались,
Як той кіт хвалився:
Як пішов, то й не прийшов
Бідний, утопився.

 

Годі, не журися!
Нумо не барися,
Бо сьогодні карасі
До перловки ласі –
Розклювались на зорі,
Що немає спасу!

 

Встигнеш до сніданку
Стільки наловити...
Ще зможеш татка й мамку,
Й сусідів вгостити!

Розмова

      Носань С. Казки для Кирилка / С. Носань ; худож. обкл. О. Діденко ; дитячі мал. В. Лаут. – Черкаси : Видавець Чабаненко Ю. А., 2006. – 146 с. : ілюстр.

 

Розмова (С. 141-142) (Слухати)

 

Текст читає автор

 

Із росички на травичці

Павучок водичку п’є,

Анад ним схиливсь Кирилко,

В павучка він питає:

– Як водичка із росички?

Чи смачна?

 

– Ой смачна, смачна, Кирилку,
Мовить радо павучок, –

Геть така, як у джерельці,

Із якого ти відерцем
Воду черпаєш щодня
І в свою домівку носиш,

А проходячи повз мене –
Повз оселю павучка,

В цьому лузі новачка –
На травичку, мов росичку,

Із відерця краплі рониш...

 

– Ну то й що, іти далеко,

А стежина тут чарівна,

Але вся така нерівна,

От і хлюпає водичка,

Із відерця на травичку
Випадає, мов росичка.

 

– Я, мій друже, не про те...
Коли в лузі палить спека
Чи посуха так лютує,

Що від неї не сховатись –
Відкіля росичці взятись?

Отоді і я, й сусіди –
Всі оту п’ємо росичку,
Що Кирилко нам дарує
І від спраги всіх рятує.

 

Удача

      Носань С. Казки для Кирилка / С. Носань ; худож. обкл. О. Діденко ; дитячі мал. В. Лаут. – Черкаси : Видавець Чабаненко Ю. А., 2006. – 146 с. : ілюстр.

 

 

Удача (С. 145) (Слухати)

 

Текст читає автор

 

Кирик з річки повернувсь,

Очі так і сяють:

Карасі –один в один! –
В кошику стрибають.

 

– Ну й удача! –мама вмить
  За сина радіє.

– Таких красенів зловить
Не кожен зуміє.

 

Пита сина мати:

– Що тобі сприяло?

Бо ж такого в тата
Навіть не бувало.

 

Кирилко всміхнувся,

Личко знов засяло:

– Сонечко, матусю,
Вудить пособляло.

Дощик і Кирилко

       Носань С. Казки для Кирилка / С. Носань ; худож. обкл. О. Діденко ; дитячі мал. В. Лаут. – Черкаси : Видавець Чабаненко Ю. А., 2006. – 146 с. : ілюстр.

 

 

Дощик і Кирилко (С. 139-140) (Слухати)

 

Текст читає автор

 

Лугом бігає Кирилко,

За Кирилком дощик біга.

Сіє блискітки-краплинки
З попелястої хмаринки,

Що мандрує попід сонцем

 

Мчить Кирилко, наче зайчик
Луками втікає...

Дощик гониться за ним
Краплями торкає...

 

Шаснув хлопчик між лозою
Й під розлогою вербою
В затишку сховався –
З дощиком він грався!

 

Дощик крутиться довкола...
Не дістать йому Кирилка
Під зеленою габою
Звислого додолу листя.

 

Бігав, бігав –натомився
І кудись ураз подівся.
Зачекав Кирилко хвильку,
Озирнувсь довкіл, постояв,
Дощику ніде не видно,

Й хутко вибрався зі схову.

 

Чимчикує мляво лугом,
Трішки засмутився:
З дощиком було цікаво,
А він припинився.

 

Хлопчик носика похнюпив,
Іде, засмутився…

Коники стрибають,
Джмелики літають…
Раптом дощик як лине
На Кирилка з гаю:

 

– Ну, бешкетнику, стривай!
Думаєш, сховався?
І на радощах Кирилко
Дзвінко засміявся.

 

І гасали, небом вмиті,
З гамором і сміхом
Поміж трав і поміж квітів –
Для обох то втіха.