Забудський І. В.

Ігор Володимирович Забудський (біографія)

    Народився поет-художник у місті Черкаси 8 червня 1960 року, тут у 1977 році закінчив із золотою медаллю середню школу № 11.

   Завжди енергійний, захоплений бурхливими планами, вольовий, практичний, готовий завжди прийти на допомогу. А тим часом доля поклала на його плечі надто тяжкий хрест. Повертаючись із заняття в художній студії Палацу піонерів десятирічний хлопчик потрапив у важку автомобільну аварію, внаслідок якої залишився прикутим до ліжка.

   Відтоді, як згадує письменник, дитинство закінчилось, а неможливість мандрувати він «замінив можливістю створювати різні – земні й неземні – дороги на графічних листах в оточенні добрих охоронців гармонії велетенських сосон та кремезних дубів».

   Міцні сосни у Сокирному, куди Ігоря вивозили на відпочинок та на етюди, вражали силою і красою. Повертаючись «на зимні квартири», художник марив соснами, уявляв їх до найдрібнішої деталі, до мікроскопічного малюнка кори. Тоді він заочно навчався у Московському університеті народних мистецтв на факультеті образотворчого мистецтва за спеціальністю «Графіка». Почав малювати пером та кольоровою тушшю. Години роботи над малюнком урізноманітнював віршованими пробами  російською мовою.

   1982 рік порадував майбутнього письменника першими друкованими публікаціями в місцевій пресі. Через відому письменницю Валентину Кузьменко-Волошину Ігор знайомиться з черкаським письменницьким колом.

   Перше вагоме визнання поетичних спроб Забудського приходить у 1984 році з ленінградськими (нині Санкт-Петербург) публікаціями в журналі «Аврора». Згодом його друковане слово з'являється і в часописах «Вітрила», «Кроки» та в газеті «Молодь України».

   Це визнання стимулює до творчої праці, активізує молодого митця. З 1986 року він працює літературним консультантом у газеті «Молодь Черкащини», ведучим поетичної рубрики «Соло», редактором літературного додатку «Дніпряни» та двох альманахів черкаської молодіжної поезії «ЧП-89» та «ЧП-90». З 1995року працює художником в прес-центрі ВАТ «Азот».

  У 1998 та 2000 роках видані перші книги поета російською («Постижение»)та  українською мовами («Лісова прем'єра»).

Із 2000 року  Ігор Забудський – член Національної спілки письменників України.

   За збірку «Завтра моє», видану у 2003році, письменник відзначений літературною премією «Берег надії» імені Василя Симоненка. Остання  збірка автора – «Малюнки долі» (2008). Справді, кожна нова книга поета-художника – це малюнки долі не тільки в поетичних рядках, а і в його картинах.

   В 2005 році за допомогою друзів видав альбом графічних робіт, «Ігор Забудський»: 140 кольорових картин в унікальній кропіткій техніці – перо і кольорова туш: 

 

Після мене хай линуть дороги

Забудський І. В. Завтра моє: поезії / І. Забудський ; передм. В. Пахаренка ; ілюстр. І. Забудського. – Черкаси : Брама, 2003. – 139 с. : ілюстр.

 

Текст читає автор (Слухати)

 

Із циклу «ПЕРШОДЖЕРЕЛА» (С. 9)

                 

              *  *  *

Після мене хай линуть дороги
В заколисаний пензлями рай,
Де зникають суєтні тривоги,
Де у кронах шумить небокрай.

Хай журу заспокоюють липи,
Заколисує сум чорноклен,
Та підморгує сонячний липень,
Князь великих зелених племен.

Повесні, чи улітку, чи в осінь,
Чи у сивий засніжений час,
Тут живе ціле юрмище сосон,
Що знімає наврочення з нас.

Ліс вертає захопленню міру
У чеканні природних скарбів
І дарує з живицею віру,
Щоби легше жилося тобі.

Веди мене, моє життя

Забудський І. В. Завтра моє: поезії / І. Забудський ; передм. В. Пахаренка ; ілюстр. І. Забудського. – Черкаси : Брама, 2003. – 139 с. : ілюстр.

 

                

Текст читає автор     (Слухати)

 

Із циклу «ЖИТТЯ МОЄ - ЛІС» (С. 126)

 

             *  *  *

Веди мене, моє життя,
Розповідай мені про мене,
Коли у вирі небуття
Пропала музика священна.

Згадай доречно про любов,
Коханням виведи з безодні,
Гукай до мене знов і знов,
Не завтра, а якраз сьогодні.

В час сліпоти від самоти
Подай на щастя дружню руку,
Зведи зі щирістю на ти,
І - ні півслова про розлуку.

А від любові вчасний знак -
Перепустка на тих дорогах,
Що з небуття ведуть, відтак
Душа і горнеться до Бога.

Мисливцем дум стою

Забудський І. В. Завтра моє: поезії / І. Забудський ; передм. В. Пахаренка ; ілюстр. І. Забудського. – Черкаси : Брама, 2003. – 139 с. : ілюстр.

                  

Текст читає автор  (Слухати)

 

Із циклу «МАКІВКА ЛИПНЯ» (С. 35)

 

            *  *  *

Мисливцем дум стою,
Ловлю поволі гав,
Прикмети тих подій,
Що мали б лоскотати.
А червень всі думки
У спеку засотав,
Ну, а чого б іще
Чогось не побажати.

Відшукуєш чогось
У зливах шепотінь
Кропивами дібров
І нетрями верхівок,
А Янгол подолань
І невідступна Тінь
У злагоді такій,
Що і насправді - диво.

Є поруч ватман і перо

Забудський І. В. Завтра моє: поезії / І. Забудський ; передм. В. Пахаренка ; ілюстр. І. Забудського. – Черкаси : Брама, 2003. – 139 с. : ілюстр.

 

                 

Текст читає автор   (Слухати)

 

Із циклу «ЖИТТЯ МОЄ - ЛІС» (С. 127) 

 

             *  *  *         

Є поруч ватман і перо,
Та олівців чимала зграя.
Є віра, що життя - добро,
Коли добро перемагає.

Палка тече у жилах кров,
Парує поруч склянка чаю,
Є віра, що життя - любов,
Коли любов перемагає.

Під олівцями не трава,
А щось незвідане зітхає,
Є віра, що душа жива,
Коли вона не помирає.