Красицький Д. Ф. Дитинство Тараса : коротенькі оповідання про дитинство Тараса / Д. Ф. Красицький. – К. : Державне видавництво дитячої літератури УРСР, 1959. – 206 с.
Ранок був ясний, сонячний. На небі ні хмарки. Тиша. Тарас проснувся дуже рано. Йому не спиться. Катря ще вчора казала, що буде хату мазати… Коли помаже – нові малюнки на стінах розмалює.
«І у нас будуть нові півники, – подумав Тарас. – Он у Бондаренка помазали хату і хіба такі півні намалювали!.. У нас будуть кращі… Катря малює краще всіх на світі.
У Решетилів стіни розмальовані квітами. Скільки їх там! І маки, і всякі квіти: сині, зелені, червоні… У хаті Оксани Ковалівни – чорнобривці…
Проте у нас буде найкраще».
Ярина з Марією ще спали в запічку, Микита на полу, Катря, видно, давно вже господарює… Не спиться Тарасові, і він швиденько стає з полу на долівку. Тихенько, щоб не розбудить сестричок і брата, одчиняє двері, виходить у сіні, надвір.
Свіже ранкове повітря дихнуло в обличчя.
В садку весело виспівували пташки. Соловейко то ніжним, тоненьким голоском дріботів, то тьохкав, аж на серці радісно ставало.
– Чого це ти, Тарасику, так рано встав?
– Я тобі на поміч прийшов.
– Та й помочі з тебе! Спав би! Людські діти ще сплять. Уранці найсолодший сон.
– А мені не спиться, Катрусю. Ти ж казала, що будеш хату мазати і нові малюнки на стінах намалюєш.
– Еге ж, буду мазати, нові малюнки намалюю, – говорила Катря, розводячи білу глину в черепку. Біля хати була вже замішана руда глина.
«Шпарувати буде», подумав Тарас.
Катря мазала хату, а під руками весь час вештався братик і надокучав питаннями: коли та які малюнки вона малюватиме.
– Катрусю, ти на комині нові півні намалюєш?
– Намалюю, але зачекай трохи й не перешкоджай, не ходи під руками, а то й свята застануть з віхтями.
Хату побілено, помазано долівку. Поки вона сохла, Катря в сінях заходилася готувати фарби, щоб на стінах і на комині намалювати нові малюнки.
– Катрусю, зроби, щоб півень не такий сердитий був. Добав чубчика – гребінь дуже похилився. Катрусю, добав трохи хвостика.
І на комині з-під умілих рук виросли на високих ногах два півники.
Тарас аж підстрибував з радощів.
«Як виросту, буду малярем».