4

     

     Проте наукові інтереси молодого вченого аж ніяк не обмежувалися ботанікою. Він ґрунтовно опановує й інші природничі науки, зокрема зоологію, хімію і фізику, а також  цікавиться питаннями літератури, етнографії, фольклористики, історії та філософії.

       Величезну  популярність Михайлу  Максимовичу приніс виданий у 

     1827 році збірник «Малороссийские песни», завдяки якому він познайомився  з М. Гоголем, В. Жуковським, О. Пушкіним та багатьма іншими письменниками, поетами та інтелектуалами. З цим виданням історики пов’язують початок ери українського романтичного народництва ХІХ ст.

   Саме воно дозволило історику  української суспільно-політичної думки, політологу, публіцисту, автору праць з історії, що відкривали Європі та світу Україну,І. Лисяку-Рудницькому назвати М. Максимовича хрещеним батьком українського Відродження.

 Про І. Лисяка-Рудницього можна дізнатися ТУТ

 І. Лисяк-Рудницький

                         А. Афанасьєв. Московський університет. 1825. Гравюра, акварель. 

     За 10 років наукової і викладацької роботи в Московському університеті вий­шло понад 100 наукових праць Михайла Максимовича. З них із ботаніки – 58, зо­ології – 14, хімії – чотири, фізики – п'ять та ще й чотири підручники. Ці доробки характеризують різ­нобічність, енциклопедичну осві­ченість, критичний талант вченого у розв'язанні питань при­родознавства.

 

 Протягом 1830-1834 рр. М. Максимович  видав три випуски літературного альманаху«Денница».

 На сторінках цього видання друкувалися письменники, поети та критики пушкінської плеяди: С. Аксаков, Є. Баратинський, О. Вельтман, П. В’яземський, Ф. Глінка, А.Дельвіг, І. Кіреєвський, М. Погодін, О. Пушкін, Ф. Тютчев, О. Хом’яков, С. Шевирьов, М. Язиков та ін.

         Сергій Аксаков  

 Євген Баратинський    

             Михайло Глінка

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
   
 
 
 
 
 
 
 
 
            Михайло Погодін                   Олександр Пушкін 
              

     Вершиною московської служби вченого стало його обрання 23 серпня 1833 року Ра­дою університету ординарним про­фесором кафедри ботаніки. «Я став, нареш­ті, тим – писав Максимович, – до чого прагнув».

 Таким чином, до 30 років життя М. Максимович цілком сформувався як учений-універсал.