10

Василь Григорович Латанський

…Попід селом тече річка Тікич, на берегах якої ростуть віковічні верби та високі явори. Ця річка впадає в славнозвісну Синюху, притоку Південного Бугу, що прямує через степи споконвічні аж до Чорного моря... У широкій долині Тікича розташоване мальовниче село Луківка. До його біленьких хаток туляться селянські городи, на яких росте і квітує все необхідне для родинного щастя – картопля, кукурудза, гарбузи, кавуни і дині, огірки і помідори, баклажани і перець, цибуля й часник, чималенькі латки пшениці й жита, а біля самого берега - запахущі сіножаті, осока та високий очерет.

 

Серед цього природного раю 18 листопада 1938 року народився  і виростав сільський хлопчик, Мама Василина розказувала йому різні казки, бувальщини, а він із захопленням слухав, переживав за долю героїв - діда й бабу, курочку-рябу, Івасика-Телесика, Котигорошка...

 

 

У злиднях та нестатках минула жорстока гітлерівська окупація та повоєнне лихоліття. Довелось з мамою тягати з берегів надокучливий лозняк, щоб протопити вхаті. Легше стало, як повернувся тато з війни і почав працювати в колгоспі їздовим.

У злиднях та нестатках минула жорстока гітлерівська окупація та повоєнне лихоліття. Довелось з мамою тягати з берегів надокучливий лозняк, щоб протопити вхаті. Легше стало, як повернувся тато з війни і почав працювати в колгоспі їздовим.

У злиднях та нестатках минула жорстока гітлерівська окупація та повоєнне лихоліття. Довелось з мамою тягати з берегів надокучливий лозняк, щоб протопити вхаті. Легше стало, як повернувся тато з війни і почав працювати в колгоспі їздовим. Тоді й пішов хлопець до школи в сусіднє село Пальчик, навпрошки, перелазячи через глибокий протитанковий рів, викопаний односельчанами у перші дні війни, а потім звивистими вуличками - до заповітної мрії. Навчання Василеві давалось легко. Особливо він любив мову і літературу, читав піонерські газети та журнали, твори юних авторів і сам прилучався до написання власних віршів. Почав друкуватися ще з шостого класу в піонерських газетах та журналах «Зірка», «Барвінок», «Піонерія», «Малятко», у багатьох районних, обласних, республіканських газетах, у колективних збірниках.

 

 

Після закінчення Пальчиківської середньої школи Василь рік працював у місцевій райгазеті, що допомогла йому відшліфувати власний стиль, пізнати ціну виваженого слова. Потім три роки відслужив в армії. І лише тоді зважився вступити до Львівського університету на філологічний факультет.

 

 

Василь Латанський та Михайло Слабошпицький

Спливали  роки. Василь Григорович, закінчивши університет, дістав направлення на роботу в Крим, у село Пруди Совєтського району,  де трудився учителем-україністом, директором школи, завідувачем райвно. Понад сорок років навчає дітей рідної мови в середній школі села Пруди Совєтського району. Ветеран педагогічної праці. Відмінник освіти України.

Пише для дітей і про дітей, не цурається публіцистики, літературної критики, перекладає з російської.
Член Національної спілки письменників України. Автор книжок для дітей і дорослих «Ужинок», «Які очі, такий світ», «Де взялась «Ведмідь-гора».

Василь Латанський з школярами