12

Весілля в палаці

 

Лоскотона посадили
За вузенькі грати,
А в палаці порішили:
 – Час весілля грати… –
Гей, зійшлися царенята
І придворна свита
Наречених шанувати,
Сльози діток пити.
До вінця веде жених
Висохлу Нудоту,
Та дивитися на них
Зовсім неохота.

Хоч Макака був бридкий,
А вона ще гірша,
Їм поет один гладкий
Присвятив ще й вірша.

Стільки там було хвальби,
Так скрасив їх вроду -
Навіть жаби від ганьби
Булькнули у воду!
Але цар ходив, пишався,

 

Він із зятем цілувався,
Похвалявся: "Ну, тепер

Лоскотон, вважай, умер!
Недоступним став для всіх
Голосний та щирий сміх.
Тож від радості стрибайте!
Тож від радості ридайте!
Ми тепер встановим скрізь
Віковічне царство сліз!"

Так розхвастався Плаксій
Цар країни Сльозолий.

 

      

Звільнення Лоскотона

 

Та поки гуло весілля,
То п'яниці вартові
Напились якогось зілля
Та й поснули у траві.
А вночі йшли до в'язниці
Батраки й робітники,
Щоб звільнити із темниці
Лоскотона на віки.

 


Рознесли всі перепони,
Гнули грати, мов прути:
 –Гей, веселий Лоскотоне,
Це прийшли твої брати!
Йди до нас, веселий брате,
В нашу здружену сім'ю!
Підем разом догравати
Ми весілля Плаксію…