4

Будинок місцевого купця Белахова

Адреса: вул. Хрещатик, буд. № 219

 

 Біля музею «Кобзаря» за кронами дерев ховається цегляна двоповерхова будівля, але мало хто здогадується, що вона була зведена ще в 80-х роках XIX ст. Її збудували на кошти місцевого купця Белахова, а от ім'я архітектора, на жаль, невідоме. Споруду звели в стилі пізнього модерну з елементами ампіру, що повністю відповідало смаку середнього класу черкаської буржуазії початку минулого століття. Раніше будівля мала виносний балкон із красивою наскрізною металевою огорожею. Але, на жаль, його демонтували в 30-х роках минулого століття.

 

  Перший поверх купець здавав у оренду місцевим підприємцям під мануфактурні магазини. Серед них був і підприємець Школьніков, який праворуч від входу відкрив завод із виробництва мінеральної, сельтерської вод та сітра. Тут же розміщувалася крамничка, де ці напої продавалися, тож влітку в цій частині Хрещатика не було де яблуку впасти, бо всі хотіли не лише долучитися до мистецтва та подивитися кіно, а й втамувати спрагу. Свій прибутковий товар Школьніков продавав також із невеликих візків. До речі, так само реалізовувалось морозиво: ще один атрибут літнього відпочинку. Його налічувалося близько 30 сортів.

 

    На другому поверсі мешкалародина самого купця.

 

   Белахов був першим, хто познайомив черкащан із новинкою під назвою «кіно». То як же започатковувався кінематограф у Черкасах?

 

    Кінематографічний апарат для Белахова придбав у Франції один із багаточисельних родичів купця та передав у наше місто через посередників. Це відбулося у 1908 році. За допомогою своєї сім’ї, підприємець крутив черкащанам німе кіно. Серед краєзнавців немає одностайності де саме в Черкасах вперше застрекотіло кіно. Розглядається два варіанти: перший – це будинок, який існував напроти обласної універсальної наукової бібліотеки імені Тараса Шевченка (з 1953 року тут житловий будинок із поліклінікою СБУ на першому поверсі), а другий – власне будинок Белахова. На користь першої версії говорить те, що існує документ Київського губернського правління, направлений Черкаській міській думі. Він містить такий текст: «за протоколом будівельного відділення від 3 липня 1908 року дозволено пристосування приміщення у Черкасах по Суворівській вулиці для демонстрування картин за допомогою кінематографа». Невідомо, чи був цей будинок у власності Белахова, хоча деякі краєзнавці називають цей квартал міста «белаховськими». Щодо другої версії, то достеменно відомо, що тут був кінотеатр. Та, як би там не було, точно сталося це наприкінці літа 1908 року.

 

    Глядацька зала кінотеатру мала 120 місць. Її утворили, прибравши перестінок між двома великими кімнатами. Ось цитата краєзнавця Степана Нехорошева, яка описує кінозал: «підприємливий Белахов ризикнув відкрити перший у Черкасах кінотеатр, у якому демонстрували німі стрічки, створені на вітчизняних кінофабриках Ханжонкова та Харитонова. «Кінозаклад» обслуговувався сім’єю купця. Невеличкий, задушливий до запаморочення зал, без вентиляції, засмічений насіннєвим лушпинням глядачами, що сиділи на лавках без спинок. У кутку стояла гардеробна шафа для одягу. В ньому дочка Белахова продавала квитки, син Михайло у кінобудці «крутив кіно», а інший син, Григорій, був тапером – обслуговував сеанси музичним супроводом на піаніно. Сам Белахов був білетером». До речі, цікавий факт, купець-кінематографіст часто отримував приписи про неможливість демонструвати картини, які «своєю непристойністю підривають добропорядність городян», а навесні 1917 р. він отримав розпорядження надавати поліції для контролю анотацію стрічок і зобов’язання «виділяти три кращі місця для людей, які слідкуватимуть за порядком».

 

   Жовтневий переворот 1917 року, як і для багатьох інших прибуткових будинків, уніс корективи до списку мешканців садиби Белахова. Тут розмістилися владні організації та молодіжний клуб. Відомо, що перед Другою світовою війною перший поверх займали магазини, а другий – управління торгівлі, а згодом – управління кінопрокату. Нині в будинку знаходяться магазини та піцерія «Хрещатик».

 
 
          
 
    По вулиці Байди Вишневецького є три будівлі, зведені наприкінці XIX ст. До будівництва всіх цих будівель мав стосунок грабар Лисак Ф.І., а до двох із них – ще й Гаркавенко М.Р. Та про все по черзі…