2

Будинок лісничого

Адреса: вул. Небесної Сотні, буд. № 4

 

  Із північної сторони наше місто межує з мальовничим Черкаським бором. Раніше тут розташовувались села Дахнівка, Василиця та дачне поселення Соснівка. Можливо, саме тут працював черкаський лісничий, що збудував будинок, про який йтиме мова далі. Ім’я лісничого для черкащан залишилось невідомим, але його будинок радує містян і зараз, а особливо малюків. Це будівля Черкаського академічного обласного театру ляльок. Хоча, щодо ім’я його власника, то краєзнавець Василь Страшевич стверджує, що йдеться про лісничого Жуковського, який опікувався лісом від Кам’янки до Городища та від Шполи до Черкас.

 

    За офіційною інформацією, споруда належить до так званих «Зразкових домівок», автором яких був італієць Луїджі Руска (Алоїзій Іванович). На початку XIX ст. він випустив альбом «Зразкові фасади», за якими велася забудова багатьох міст. Таким чином, у 1870-х роках у Черкасах був збудований будинок лісничого.

 

 Зводили будівлю майстри-старовіри, ймовірно, під керівництвом черкаського повітового архітектора Костриці (Руска помер у 1822 році), з цегли місцевого виробництва.

 

     Одного літнього дня на початку 70-х років ХХ ст. до приміщення театру ляльок, як згадує його колишній головний художник А.С. Курій, завітала літня, досить інтелігентна і не по роках енергійна жінка. Її супроводжував онук, якому було близько тридцяти років. Раптова гостя не відрекомендувалась, а лише сказала, що до революції в цьому будинку мешкала її родина, і ось тепер вона хоче показати своєму онукові пам’ятні для свого серця місця. Із помітним акцентом жінка згадувала своє дитинство та юність, які пройшли в Черкасах, роки навчання в приватній жіночій гімназії Самойловської, що була поруч (нині на її місці збудована спеціалізована школа № 17). Зайшовши до будинку, який колись належав її батьку, тодішньому повітовому лісничому, жінка уважно оглянула кімнати, в яких колись знаходились робочий кабінет, бібліотека, вітальня, дитяча та спальні кімнати колишніх мешканців. Увесь перший поверх тоді займала господарська частина, а в дворі були приміщення для прислуги та стайні з двома виїздами. Жінка пригадала, що поруч із цим будинком ріс квітучий сад, який тягнувся аж до Олександрівського бульвару (нині – бульвар Шевченка).

 
  Після жовтневого перевороту 1917 року тут довго господарювали міліціонери міського та повітового відділів. Після Другої світової війни в будинку був дитячий садок, згодом – Будинок піонерів, у 1960-ті та на початку 1970-х років – обласна бібліотека для дітей. З 1973-го року тут знаходиться Черкаський академічний обласний театр ляльок.
 
    Будинок чудово зберігся до наших днів. Щоправда, трохи вріс у землю – якщо раніше був двоповерховим, то зараз так званий перший поверх не відразу можна помітити. Ззовні приміщення має невибагливу інкрустацію, скромні суворі форми та декор. Із моменту його будівництва збереглися не лише стіни та перекриття, але й столярка, всі охочі досі можуть прийти та потриматися за дверні ручки, виготовлені на тульській фабриці самоварів із мідних сплавів, на яких ще помітні герб та вензелі фірми «Н. и Г. Бабашов. 1850». Будинок не зазнав жодних кардинальних перебудов за майже 150 років свого існування.