17

    Та чи не найголовнішою знахідкою став образ головного героя. Вперше  ним став порожній і нікчемний чоловік (за висловом М. Гоголя, «трохи придуркуватий і без царя в голові»). Слід додати, що драматург уперше створив соціальну комедію без любовної лінії. Залицяння Хлестакова до Анни Андріївни і Марії Антонівни є швидше пародією на високі почуття. Та найповніше характер Хлестакова виявляється в численних сценах брехні. Він настільки захопився, що не міг зупинитися, нагромаджуючи одну нісенітницю на другу і навіть не сумніваючись у «правдивості» своєї брехні. Отже, головним героєм твору став гравець, транжира, залицяльник і брехун, словом – пустопорожній жевжик.

Хлестаков

    У «Ревізорі» Микола Гоголь підняв масштабний пласт російської дійсності: тут і корумпована влада, і жахлива медицина, і продажний суд, і брудне поштове відомство, і злочинна поліція – вся Російська імперія, «як вона є». Це суцільна корупція, нехтування посадовими обов’язками, казнокрадство, чиношанування, марнославство, запопадливість, пристрасть до пліток, заздрість, хвалькуватість, дурість, дріб’язкова мстивість, тупість. Тож «Ревізор» – справжнісіньке дзеркало тогочасного російського суспільства.

    Наслідки вистави комедії «Ревізор» були жахливими. Проти М. Гоголя повстало все суспільство, і йому, котрий задумав просвітити людей, замість вдячності й розуміння довелося витримати нечувану критику й обурення публіки. Він писав: «Все против меня! Чиновники пожилые и почтенные кричат, что для меня нет ничего святого, когда я дерзнул говорить  о служащих людях; полицейские против меня; купцы против меня; литераторы против меня. Бранят и ходят на пьесу; на четвертое представление нельзя достать билетов… Мочи нет! Делайте что хотите с моей пьесою, но я не стану хлопотать о ней… теперь я вижу, что значит быть комическим писателем. Малейший признак истины – против тебя восстают, и не один человек, а целые сословия».

 

Постановка «Ревізора» на театральній сцені