8

   Головна героїня – цікава та нешаблонна 14-річна дівчинка-підліток, яка проживає в українському провінційному містечку. Юлька має досить типові родину й життя, як і сотні інших Юльок навколо. Тато намагається відкрити свою справу, але всі його «бізнеси» зазнають невдачі. Мама втратила себе в рутині й хатніх клопотах. Менша сестричка (на думку Юльки) – дике, нестерпне та  неприборкане створіння, яке тільки те й робить, що докучає. Вдома постійно точаться  суперечки через безгрошів’я, від яких  дівчина тікає в соцмережі. Тільки там вона може відпочити, потеревенити про моду й хлопців, побути не Юлькою, а загадковою Діаною.

      Новий татів бізнес – бджоли – обіцяє завершитися, як і всі попередні. Та від вимушеної взаємодії Юльки з невгамовними комахами несподівано закручується такий вир сумних, радісних, смішних і страшних подій, що життя її родини докорінно змінюється.

  Задум і сюжет «Моєї класнючої дівчинки» відсилає до романів виховання, демонструючи розвиток Юльчиної вдачі від егоїстичного черв’ячка до самодостатньої, свідомої, дорослої особистості, яка спроможна до діалогу, знає, чого хоче, й готова працювати, як бджола.

    Незаперечним успіхом повісті є стрімкий, динамічний, майстерно збудований і захопливий сюжет, присмачений комедійними сценами та романтичною історією підліткового кохання. Воно у книжці, до речі, теж еволюціонує: від несерйозного «смикання за кіски» до усвідомленого й озвученого в діалозі почуття, яке розчулює читача й викликає повагу.

      Центральними образами повісті є бджоли. Їхній спосіб життя демонструє для героїв ідеали єдності, самовідданості, корисної та сродної праці – усього того, чого так бракує і Юльчиній родині, і всій країні. До речі, Марина Павленко знайома з бджільництвом тільки через довідкову літературу та завдяки досвіду своїх друзів і знайомих. Проте це не завадило письменниці досить докладно описати різні нюанси щодо способу життя бджіл та особливостей їх розведення.

       Особливої уваги заслуговує мова повісті, адже Марина Павленко знана як віртуоз літературної української. Це пещена, соковита мова доброго філолога, педагога й спостерігача. Це також багатий сленг, який свідчить про те, що авторка вивчала підліткову культуру й прагне писати живі, достовірні діалоги персонажів.

      Видавці «Моєї класнючої дівчинки» говорять, що головна мета книги – допомогти дівчинці-підлітку, яка перебуває на одному з перших і визначальному етапі свого особистісного становлення, повірити у свою унікальність, стати впевненішою, добрішою, навчитися любити себе й навколишній світ. Сама ж Марина Павленко говорить, що ця книга насамперед «дівчача», але вона сподівається, що «Моїй класнючій дівчинці» пощастить і на хлопців-читачів.

        Ще більше інформації про цю книгу можна знайти ТУТ.