6

    Але хвороба не залишає його. Отримавши грошову допомогу від батька та друзів, В. Доманицький їде на острів Корфа.

 

 

 

 

 

 

 

 

   о. Корфа

 

 

 

 

 

 

 

 

 

    «Може, дасть Біг… таки вискочу з сього багна, – писав В. Доманицький. – А остобісіло воно – то просто вже до нікуди!»

 

    Після лікування за кордоном від важкої хвороби, В. Доманицький вирішив повернутися в Україну. Характеризуючи ті часи в житті громадського трударя, О. Лотоцький писав: «Врешті життя на чужині стало йому нестерпним, і він – будь що будь – оселяється 1904 р. в рідному Колодистому у батьків. Два з половиною роки життя В.М. на селі се – апогей його громадської роботи… він як Антей дістав тут можливість ближче торкнутися рідної землі, увійти у ближчі стосунки з рідним народом…».

 

    Революція 1905 року відволікла його від історії минулого – бачив, що наближаються грандіозні події нової історії і, сподіваючись на позитивні зміни, сам зробився революціонером.

 

Фото революційних подій  1905 року

 

    Діяльність В. Доманицького привела його до конфлікту з імперською владою. Почалися переслідування, у 1906 році В. Доманицький з чужим паспортом виїздить до Петербурга. Цей період був часом напруженої і продуктивної праці. В. Доманицький видає «Словник пояснення чужих та не дуже зрозумілих слів», співпрацює з часописами «Рада», «Літературно-науковий вісник», «Украинский вестник», редагує газету «Рідна справа. Вісті з Думи», перекладає «Жерміналь» Золя, російські повісті Марка Вовчка.

 

 

    У різні роки з’являються його праці: «Друкарська справа в Малоросії на початку ХІХ ст.», «Пісні про Нечая», «Балада про Бондарівну і пана Канєвського», «Авторство Марка Вовчка», «Цивільний шлюб і шлюбна розлука на Україні», «Новознайдені твори Шевченка», «Как насаждается на Украине интенсивная культура»,.

 

    Пише В. Доманицький під псевдонімами «Вітер», «Звенигородець», «Колодянин», всього в нього було 19 псевдонімів.

 

 

 

 

 

 

           Василь Доманицький,

             червень 1906 року

 

    Василь Доманицький є найбільшим дослідником творчості Шевченка. Він розшукував Шевченкові автографи, дослідження над якими стали основою його неперевершеної наукової праці. Василь зумів зробити цілковите редакторське опрацювання першого повного видання творів Тараса Шевченка – “Кобзаря”, що вийшов у 1907 році. Ним було досліджено 270 автографів та 18 копій поетичних творів поета. Він перший встановив правдиву хронологію Шевченкової поетичної спадщини, і за його редакцією, згідно автографів, повністю надруковано “Заповіт”.

 

    Працю В. Доманицького високо оцінили Іван Франко, Богдан Лепкий, Михайло Грушевський. Багатотисячні наклади “Кобзаря” 1907, 1908, 1910 років миттєво розходилися. Вже після його смерті, у вересні 1910 року, знову за його редакції, було перевидано 24 різні видання.

 

    Серед його робіт  – «Володимир Антонович», «Одна з «Катерин», «Піонер української етнографії (З. Доленга-Ходаковський)» «Козаччина на переломі ХVI-XVIIстоліть», «Новознайдені поезії  Шевченка», «Про Тараса Шевченка». Однією із найбільш значимих праць Василя Доманицького є його «Критичний розслід над текстом «Кобзаря».

 

 

    З цією роботою можна ознайомитися ТУТ: