6

Василько і Федько побачили, як захиталися зелені стебла, і майже поряд з баркасом зринула на поверхню води якась чорна ломака. Ось вона зігнулась, воказавши довгий, сплеснутий по боках хвіст, і тої ж миті розлігся гучний виляск.

– Сом!

– Він, він. Наш вусач. Не кричіть тільки, бо злякається, – прошепотів Механік.

– Тільки без жартів, а то оббризкаєш з голови до ніг, – звернувся дядько Микола до сома.

Він дістав у кормі маленьку рибину і легенько пустив по воді до сома. Той на мить занімів, а тоді хапнув щосили, тільки кола розійшлися по воді.

Василько, що сидів поблизу, не встиг і очима кліпнути, як його всього залляло бризками, а на поверхні води, де щойно був сомисько, розходились і гасли круги.