23

 Про свого старшого онука Сергій Лукович написав цікаву книжку  “Казки для Кирилка”.  Книжка складається з коротких оповідань.

 Злодії, або Таткова наука

На городі у Кирилкових батьків завівся злодій. Кирилко разом з татком і маминим братом дядьком Андрієм, як тільки стемніло, пішли на леваду його ловити.

Дядько Андрій налаштував фотоапарат.

–  Ти розумієш, –  розповідав дядькові татко дуже серйозно і таємниче, –  занадились у нашу капусту на леваді якісь дивні злодії. Капуста тільки-тільки почала в головки розростатися, а злодії все листя на ній геть обламують! Одні голі стовбурці залишаються з крихітними головками. Отаке неподобство! Обнесуть листя на однім рядку, а наступної ночі – беруться за інший. Вже чотири рядки голісінькі стирчать! І ніяких тобі слідів. Куди вони те листя дівають? І на біса воно їм?

Справді, дивні й хитрі злодії, - усміхався дядько Андрій.

Нічого, хлопці, засідка є, сьогодні вночі спіймаємо непроханих гостей, - заспокоїв татко.

А не спіймаємо, то хоч сфотографуємо, - впевнено мовив дядько. - Я маю таку апаратуру, іцо й уночі знімає.

Так і вчинили.

Чисте глибоке небо густо світилося зорями. Яснів повновидий місяць над озером, і городина виднілася, мов на долоні.

    Тихо, хоч мак сій. Тільки соловейки в заростях верболозів та калини над річкою лунко витьохкують.

    – А якщо це вовки? - пошепки озивається Кирилко.

    – Вовки капусти не їдять, – зауважує дядько.

    – То, може, ведмеді? – продовжує міркувати Кирилко.

    – Ведмеді в нас не водяться, – чуги вже татків шепіт. – Хіба що якісь нові з'явилися - капустоїдні.

   – То хто ж тоді листя обламує, а головки залишає?

   – Побачимо.

   – Тс-с! – почулося від татка. – Хтось наче підкрадається.

     І справді, обіч груші зашелестіла трава, хруснула суха галузка...

Дядько Андрій звів фотоапарат, приліг на гілку, вибравши простореньке віконце між листям.