4

    У середмісті та на околицях Золотоноші знайдено кам’яні знаряддя праці доби бронзи, могильник зарубинецької культури та поселення черняхівських культур, а також городище періоду Київської Русі.

 

    Перша писемна згадка про Золотоношу припадає на 1576 р., хоча, судячи із форми та змісту топоніма, ймовірно, що цей населений пункт існував ще в часи Київської Русі. У своїй духівниці (заповіті), складеній того року, волинський воєвода князь Богуш Корецький згадує «Золотону, яку звуть Глинщина, у воєводстві Київському розташовану».

 

    Більше про Богуша Корецького можна прочитати ТУТ:

 

    У цьому документі колишнім власником осади названо князя Богдана Глинського.

 

    Про Богдана Глинського можна почитати ТУТ:

 

    Підтвердженням того, що осада й річка з назвою «Золотоноша» існували ще за часів Київської Русі, є те, що за формою, і за змістом – це типовий топонім великокнязівської доби. Розташована на майже неприступному острові поряд з давнім торговельним шляхом – Царгородською дорогою, осада мала зручне оборонне і вигідне географічне положення, що сприяло її швидкому розвиткові.

 

    Уже в 1616 р. Золотоноша згадується як місто, а на карті французького інженера Боплана (40-і рр. XVII ст.) – як укріплене місто.   

 

    Більше інформації про Боплана можна знайти ТУТ:

 

    1647 р. тут налічувалося 273 господарства, або приблизно 1700 осіб населення. З 1625 р. створено Золотоніську козацьку сотню у складі Черкаського полку, 1627 р. – ремісниче братство, яке проіснувало 225 років.