2

    У 1908 р. молодий композитор разом із Генріхом Нейгаузом відвідує Італію. В одному з італійських листів Кароль пише: «З якою відразою думаю я про зиму й наші фарби. Ніщо не в змозі замінити мені вигляду пальм та непередаваної глибини моря. Ходжу іноді з Генрі Нейгаузом в гори, звідки відкривається вид на прекрасний ландшафт. Там тихо й спокійно, усі шуми й голоси людей залишаються далеко позаду, внизу. Частіше за все ми мовчимо, щоб не сполохати цю дивовижну мить… Якби я міг, то поїхав би далеко на південь, туди, де в незвіданих тропічних лісах можна мріяти про щось, що здавна належить мені. Мені складно вийти з області моїх видінь, снів про вічну красу. Складно розлучитися з нею, щоб знову перетворитися на звичайного комедіанта й фокусника, який комбінує дванадцять звуків гам в прекрасні калейдоскопічні малюнки для забавки людей».

     Пам’ятним для К. Шимановського був 1910 рік. У Львові до 100-річчя від дня народження Шопена було проведено композиторський конкурс – Кароль Шимановський виборов першу премію. Окрилений успіхами своїх перемог і концертів він починає творити Першу симфонію.

    У 1910-1911 рр. К. Шимановський знову відвідує Італію. Із захопленням мандрує по Сицилії. Ці подорожі суттєво збагатили світогляд композитора та надихнули його на подальше вивчення досягнень світової культури, філософської думки та мистецтва. З Італії через Париж він приїжджає до Лондона і знайомиться із Стравінським. Тут його застає початок Першої світової війни, і композитор повертається в рідну Тимошівку на Черкащині. У цей час композитор починає працювати над Другою симфонією та Другою сонатою для фортепіано.

    Роки Першої світової війни К. Шимановський проводить в Україні: влітку він живе в Тимошівці, взимку – в Києві, часто виїжджає в Петроград і Москву. Твори Кароля були тоді включені в репертуарний план концертних сезонів диригентів Кусевицького й Зілоті, їх виданням зацікавилася музична фірма Юргенсона.

    У 1915 р. молодий музикант виступав з концертами в Києві й Умані, кошти від яких передав у фонд жертв Першої світової війни.

    Щорік авторитет композитора зростав. Свідченням цього є, зокрема, те, що Р. Глієр, відомий диригент, композитор, музично-громадський діяч, запропонував йому посаду професора в Київській консерваторії.

    До 1917 р. Кароль Шимановський кожного літа жив у рідній Тимошівці. Так сталося, що відома художниця Наталія Михайлівна Давидова (1875-1933) проживала в той час у селі Вербівка, недалеко від Кам’янки. Ще на початку 1900 р. вона заснувала тут вишивальну майстерню, яка згодом прославилася далеко за межами України. Кароль Шимановський приятелював із красивою освіченою пані Наталією й навіть присвятив їй свою Другу фортепіанну сонату. Наталія Михайлівна стала також прототипом графині Ланської з твору Шимановського «Ефеб». А на вірші Наталиного чоловіка Дмитра Давидова, внука знаменитого декабриста з Кам’янки й племінника Петра Чайковського, Кароль Шимановський написав єдиний свій російськомовний твір – «Три романси».

    Революційні 1917-1919 рр. Кароль Шимановський провів із родиною в Єлисаветграді. Тут він написав «Пісні шаленого муедзина», «Любовні пісні Хафіза», один із найкращих своїх творів «Транскрипції каприсів Паганіні», літературний твір «Ефеб», почав працювати над оперою «Король Рогер». Ця робота супроводжувалась концертами в приміщенні окружного суду, тодішній голова якого Комісаржевський був великим шанувальником музики.

    Мистецьке життя в той голодний і холодний час у місті просто вирувало. Так, у Єлисаветграді було створено симфонічний оркестр. Проводилися музичні масові заходи, відкривалися мистецькі навчальні заклади, читалося безліч просвітницьких лекцій. Тут були написані останні в Україні твори Кароля Шимановського.

    Після революційних подій митець впав у певного роду одерев’яніння. Обставини життя були доволі важкими. В одному з віршів, якого К. Шимановський прислав улисті своєму товаришеві, були слова:

  «Мое серце падает в борьбе с нуждой

Ведь исчезла уже любви песнь
В моем саду вихрь свалил деревья и отцвела уже лиловая сирень
Одиночество - горький гость, уже скрытно завладело серцем моим
Не кажется прошедшая жизнь радостным сном
В глубине синей звезда горит, далекий цветок голубых лугов
Печально наполненное серце тонет в бездне мук…»

     Після більшовицької революції, у 1919 р., Кароль Шимановський назавжди покидає батьківщину й обирає місцем проживання Польщу. Родич славетного композитора купив для його родини віллу в Бидгощі, який у 1920 р. масово залишали німці. Там Кароль жив з мамою, сестрою Стасею і братом Феліксом. Пізніше родина переїхала до Варшави.

    Саме у Варшаві Кароль Шимановський починає багато працювати, переживаючи творчу еволюцію: джерелом його натхнення стає стародавній польський національний фольклор. У 1922 р. в музиканта народжується задум створення національного балету «Харнасі», який також відомий під назвою «Розбійники з Татр».