4

    Першими об’єктами для пропаганди своїх ідей для С. Єфремова стали його рідні – мати, молодші брати, сестра. Перечитуючи з ними твори українських письменників, С. Єфремов отримував можливість наочно переконатися, як багато значить сила рідного слова і якою могутньою зброєю може стати освіта рідною мовою.

 

    Відвідування батьків юнак також використовував і для традиційної для того часу роботи громадівців – збирання етнографічного матеріалу. Протягом перших двох років навчання у семінарії С. Єфремов записав кілька сотень пісень, колядок, щедрівок, загадок, приказок і казок.

 

    Саме через семінарську українську громаду він долучився до київської Старої Громади та познайомився із київськими інтелектуалами – Іваном Нечуй-Левицьким, Олександром Кониським, Володимиром Антоновичем, Павлом Житецьким.

 

         

 

    І. Нечуй-Левицький                О. Кониський                      В. Антонович                     П. Житецький

 

    Читання було найулюбленішим заняттям Сергія Єфремова. Його часто бачили  в міській  безкоштовній  народній читальні на Подолі , яка знаходилася на  першому поверсі будинку кушнірського цеху.

 

    Багато книг брав у Олександра Кониського, який мав власну багату бібліотеку. 

 

 

 

 

 

 

 

 

Будинок кушнірського цеху на Контрактовій площі у Києві, в якому знаходилася народна читальня

 

 

 

 

 

 

 

 

    Покинувши через донос навчання в семінарії у 1896 р. і склавши екстерном екзамени за останній курс Київсь­кої духовної семінарії, Сергій Єфремов вступає на юридичний факультет імператорського університету Св. Володимира, який на той час був одним з кращих навчальних закладів Російської імперії.

 

    Роки навчання в університеті були сповнені для С. Єфремова надій і творчої праці.

 

     

 

                                            Університет Св. Володимира. Фото кінця XIXсторіччя

 

 

 

 

 

    В періодичних ви­даннях «Зоря», «Записки Наукового товариства імені Тараса Шевченка», «Літературно-науковий вісник», «Киевское слово» та інших з’являються його рецензії, критичні та публі­цистичні статті.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

    Він бере участь у просвітницько-культурницьких заходах, організованих Київською Старою громадою, семінарською та студентською громадами. В цей період закладається його талант організатора та керівника.

 

    Закінчивши в 1901 році Київський  університет і отримавши диплом юриста, С. Єфремов знайшов своє покликання в літературознавчій і публіцистичній діяльності.