Черкаська обласна бібліотека для дітей

20.04.2018 Сергій Гридін розповів нашим читачам про шкільні витівки, улюблених сучасних письменників і симпатію до хепі-ендів

     З автором «Кігтика Ковбаска», «Не такого» і «Федька, прибульця з Інтернету» користувачам відділу обслуговування учнів 5 – 9 класі пощастило поспілкуватися в межах Черкаського книжкового фестивалю «Маестро». Учні 7-А, 8-Б класів ЗОШ № 12, 8-А, 8-Б класів ЗОШ № 6 настільки захопилися історіями й особистістю Сергія Гридіна, що неабияк затримали його безліччю запитань на зустрічі й поза нею. Та ще й сформували довжелезну чергу в очікуванні автографів та порад щодо особистих ситуацій.

     Перш ніж надати гостеві слово, бібліотекарі продемонстрували присутнім відеороботу переможниці цьогорічного конкурсу «Фабрика вражень. Перезавантаження» Вікторії Коваленко (дівчинка присвятила свій відгук казці Сергія Гридіна «Кігтик Ковбаско»). Гідно оцінивши веселу відеорецензію юної шанувальниці, письменник моментально налагодив контакт із повним залом підлітків. З почуттям гумору, легко та жваво гість розказав про своє дитинство з непорозуміннями в школі (через надлишкову вагу), кумедними історіями в Монголії, де якийсь час довелося проживати з батьками, невеличкими витівками, до яких вдавалися його однокласники, аби зірвати контрольні. Значна частина таких життєвих історій, як і образів реальних людей «перекочувала» в книги Сергія Володимировича. Не випадково нашумілу підліткову повість «Не такий» про шкільний булінг і перші стосунки хлопців із дівчатами письменник називає автобіографічною.

     За кожним твором автора стоїть якась історія – при цьому не обов’язково йдеться про проблему з життя. Просто деякі події й переживання наштовхнули Сергія Гридіна на ідеї, що потім знайшли відображення в книжках. Скажімо «Федько, прибулець з Інтернету» (перший твір, написаний уже в зрілому віці й за тривалий період часу) з’явився завдяки тому, що юний на той час син пана Сергія заразив домашній комп’ютер вірусам – батькові довелося не одну годину витратити на відновлення роботи незамінного інструменту. Крім того, ця книга стала приводом відволіктися від робочих проблем і знайти для себе нове цікаве хобі. До слова, письменництво й зараз не є основним джерелом прибутків Сергія Гридіна. Він поєднує працю пером (здебільшого у відпустці, коли трапляється нагода побути на самоті) із цілком буденною професією в органах державної влади.

     Для книги «Відчайдушні» наш герой запозичив детективні колізії з перших аматорських творів сина (за погодженням з автором, звісно). Оповідання для збірки «Мама по скайпу» стало приводом висловитися з гостро актуальних, болісних соціальних тем, які вирують у суспільстві й особисто торкаються доль багатьох знайомих, однак не обговорюються на державному рівні. Трагедії заробітчан, описані іншими авторами, Сергій Володимирович називає важкими для сприйняття, однак необхідними для розуміння. Доросла історія «Сапери» акумулювала особистий досвід письменника після участі в АТО, хоч, загалом, і є художнім вимислом.

     Наш гість також чимало розповів присутнім про подорожі за кордон, мрію ще раз гайнути в Монголію й свою любов до Британії, спокійної, безпечної й комфортної для життя країни. Зізнався, що обожнює читати й хапається за новий текст за будь-якої можливості, коли тільки випадає вільна хвилинка. Частково тому він не перечитує сучасних письменників, витрачаючи короткі миті на нові історії (хоча деякі українські автори йому дуже подобаються). Пояснив, наскільки складно йому прописувати сумні фінали у своїх творах, адже, як і будь-який письменник, Сергій Гридін переживає за своїх персонажів. Саме тому в більшості його книжок можна знайти хепі-енд. Однак це не означає, що автор не береться за сумні теми. Як приклад Сергій Володимирович назвав свою книжку «І паралельні перетинаються», ідею якої йому запропонували шанувальники на одному з книжкових ярмарків. За проблему підліткового самогубства у творчості прозаїк взявся не відразу, але потім вирішив-таки прийняти цей виклик і для максимальної достовірності книги спілкувався із психологами та людьми, які подолали суїцидальні думки.

     Читачі охоче й відверто розмовляли із Сергієм Гридіним, пропонували йому нові сучасні теми для майбутніх книг, ставили питання про творчі плани й особисте. Після такої зустрічі роботи цього письменника найближчим часом точно не залежаться на бібліотечних полицях.      

 

002.JPG 003.JPG 004.JPG 005.JPG