Біографія Василя Симоненка

    Василь Андрійович Симоненко народився 8 січня 1935 року в с. Біївцях Лубенського району Полтавської області. Василева мати, Ганна Федорівна, змолоду була вродливою, мала чудовий голос, часто виступала на сільській сцені, мріяла стати вчителькою, але, в силу життєвих обставин, збутися цьому не судилося. Василь виростав напівсиротою при живому батькові. Невдовзі після його народження батько, Андрій Симоненко,  самодіяльний актор, вчитель і художник, зник і провідав сина тільки по закінченні війни. Дитинство Василя припало на роки воєнного лихоліття.  

"В мене була лиш мати.

Та був ще сивий дід. 

Нікому не мовив "тату".

І вірив, що так і слід", – згадував поет дитинство.

А так хотілося, щоб був батько!

Ну нехай би смикнув за вухо,

Нехай погримав би раз чи два, -

Все одно він би тата слухав

І ловив би його слова, - писав поет.

    Порадником хлопчика був рідний дід Федір. Дідусь не ходив до школи, але самостійно навчився читати, любив книжки, часто розповідав онукові про історичне минуле нашого народу. У хлопця був шалений потяг до знань, інакше навряд чи вдалося б йому закінчити «золотим» відмінником школу, навіть три – початкову, у рідному селі, ще за часів німецької окупації, «прискорене» навчання для «переростків» у школі-семирічці в сусідньому селі Єньківцях та повноцінні три останні класи Тарандинцівської середньої школи, що знаходилася за 9 кілометрів від дому.

    У 1952 р. Василь Симоненко з першої спроби вступив на престижний факультет журналістики Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка.

    Перші серйозні літературні спроби молодого поета припадають на студентські роки. Переддипломну практику в 1956 р. Симоненко проходив у Черкасах, в редакції газети «Черкаська правда», куди після закінчення навчання поїхав на журналістську роботу. Працював у газетах, щодня поринав у вир людського життя. Писав казки, статті, фейлетони. Проте основним сенсом його життя була поезія. Його вірші, що з’являлися на шпальтах газет і журналів, свідчили: в українській літературі з’явився самобутній і зрілий Майстер. Перша і єдина прижиттєва збірка його поезії «Тиша і грім» (1962) стала яскравим явищем не лише в літературі, а й у суспільному житті України тих часів.

    Вдумливий, спостережливий, серйозний Симоненко ставився до своєї журналістської діяльності з особливою відповідальністю, бо розумів, що стоїть біля джерела формування світогляду української молоді, замуленого роками неправди і ошуканства. Часто замислювався над «больовими точками» суспільства, розмірковував, яким чином можна подолати культивовану байдужість у людських серцях. Її – байдужість – Симоненко вважав одним із найважчих гріхів, бо, хоча за неї й не судять, вона сама – першопричина всіх неподобств і злочинів.

    На початку шістдесятих років Василь Симоненко рішуче й захоплено входить у коло київської опозиційної інтелігенції, яке щойно почало формувалося. Разом з Аллою Горською, Ліною Костенко, Іваном Світличним, Євгеном Сверстюком, Іваном  Драчем та іншими відвідував відомий Клуб творчої молоді.

    Він з ентузіазмом включився в роботу комісії, метою якої було перевірити чутки про масові розстріли в часи сталінського терору і відшукати місця таємного поховання жертв репресій. Відомо, що саме за участю Симоненка були відкриті таємні братські могили жертв сталінізму на київських кладовищах, у Биківняньському лісі.

    Разом з групою молодих українських митців Василь Андрійович написав Меморандум з вимогою оприлюднити місця таємних поховань і перетворити їх у національні Меморіали. Для Василя Симоненка любов до України була не поетичною метафорою, а такою ж невід’ємною потребою, як дихати. Саме цією любов’ю були продиктовані його вчинки.

    Звичайно ж, таке протиставляння себе системі не могло бути непоміченим. Симоненко опинився під пильним наглядом КДБ, почалися провокації. Влітку 1962 р. його заарештували через дріб’язковий привід. А наступного дня колеги розшукали В. Симоненка в лінійному відділку міліції за 30 кілометрів від місця події. Василь розповів, що його, прив’язаного до лавки, били по попереку, показував синці, скаржився, що «ніби щось обірвалось усередині». Саме після цієї «зустрічі з владою» у Симоненка почалися проблеми з нирками, що й стало причиною його передчасної смерті.

    Похований В.Симоненко у Черкасах. На надгробку поета викарбувані слова із його вірша "Лебеді материнства":

    "Можна все на світі вибирати,сину,

    Вибрати не можна тільки Батьківщину".

    Понад 15 років навіть ім’я поета, творами якого зачитувалось українство всього світу, на його Батьківщині було під забороною. Лише в 1995 р. В. Симоненко був посмертно нагороджений Шевченківською премією. Того самого року засновано і літературну премію його імені, якою відзначаються найкращі перші книжки молодих авторів. Згодом відбулося, практично, друге відкриття українцями свого великого поета.


«Плаксій» – це людина, що завжди багато скаржиться. Як правило, у житті кожної людини бувають ситуації, коли просто необхідно поплакатися кому-небудь "у жилетку". Це нормально, якщо в даний момент у житті цієї людини відбулося щось дійсно дуже серйозне і йому необхідно виговоритися своєму другу чи просто близькій людині. Але зовсім інша справа,коли це відбувається постійно і здріб’язкового приводустає нормою і характерною рисою повсякденної поведінки. У хронічного "плаксія" усе життя являє собою привід для скарг. Він перетворює будь-яку історію в трагедію. Його співрозмовнику приходиться важко, тому що для того, щоб вислухати всі скарги "плаксія", потрібно мати багато терпіння.


  Цікаве про сміх

    Чи бувало так, що ви жартуєте, а люди, що оточують вас, не сміються? А чи не  знаєте ви людей, які ніколи не посміхаються, або навпаки, постійно сміються? Річ у тому, що ми сміємося не через якийсь механічний процес унашому тілі, а виражаючи наші відчуття. Вони можуть бути пов’язані з явним задоволенням або з тим, що у нас легко на душі.

    Правда, існує одна «механічна» причина сміху – це лоскіт. Але ж це тільки дія рефлексу –  у відповідь реакції організму на роздратування. Це зовсім не пов’язано з іншими видами сміху.

    Коли ми сміємося, то тим самим спонтанно виражаємо наші відчуття, викликані спогадом, уявою, думками або виглядом чогось. Так що ж викликає унас таку реакцію?

    На це питання дають відповідь психологи  – люди, що вивчають людську поведінку. І хоча вони розробили безліч теорій, жодна повністю не пояснює цього явища.

    Одна з них визначає сміх соціальним актом. Якщо ви наодинці побачите по телевізору що-небудь смішне, то навряд чи голосно сміятиметеся. Але в компанії друзів це може викликати у вас бурхливу реакцію. Або візьмемо інший приклад. Декілька чоловік сидять разом, розповідаючи один одному різні історії. Вони весело сміються. Ви сидите поряд і чуєте, про що вони говорять, але не належите до їхньоївеселої групи. Швидше за все, ви навіть не посміхнетеся.

    Ми всі знаємо у загальних рисах те, що викликає сміх. Чиясь незграбність (наприклад, якщо у людини падає все з рук або він сковзається, падає) може розвеселити нас. Це можна пояснити тим, що ми відчуваємо у цей момент свою перевагу, яка і приносить нам задоволення. Ось сміх і виражає наші відчуття. Залежно від причини сміх може розрізнятися. Гумор викликає один тип, комічність — інший, безглуздість — третій. Сміх може виражати і презирство. Таким чином, сміх — це вираз наших відчуттів, реакція на деякі явища, що оточують нас.

Ельфи – вигадані істоти з міфології германців, а пізніше герої цілого ряду фентезійних книжок. У германців ці істоти вважалися на вигляд негарними і в своїх вчинках підлими і підступними. Вони любили грабувати хати, красти дітей і просто капостити людям. У скандинавських міфах ельфи – це людиноподібні істоти з надприродними здібностями, що живуть недалеко від світу людей і люблять ночами водити хороводи навколо дерев.

Гноми – духи землі і гір. У міфології народів Європи – маленькі, людиноподібні істоти, що мешкають під землею, в горах або в лісі. Зростом вони з дитину, але наділені надприродною силою, носять довгі бороди і живуть набагато довше, ніж люди. Гноми надзвичайно образливі й примхливі. У надрах землі гноми зберігають скарби – коштовні камені і метали; вони – майстерні ремісники, можуть виковувати чарівні перстені, зброю й інші чарівні предмети. Дракони полюють за скарбами гномів, і гноми тому перебувають з ними в постійній війні. Загалом — це добрий і працьовитий народ, але вони сильно постраждали від людської пожадливості й пихи, тому людей не люблять. Вони ховаються в глибоких гірських печерах, там побудовані ними підземні міста і палаци. Іноді вони виходять на поверхню, і якщо зустрінуть в горах людину — лякають її гучним криком.

Домовики  – це персонажі міфології українців, демонологічні істоти, «хатнє божество», що опікується, допомагаючи й іноді шкодячи, життям усієї родини, яка живе в одній хаті. Домовик уявляється у вигляді маленького дідка у вивернутому кожусі, що живе під піччю, або як хлопчик з ногами цапа, у червоних штанях (шароварах), рогатій шапці та з великою люлькою. Раніше вірили, що домовик здатний обертатися на кота або іншу тварину чи навіть річ.

Хобіти (гобіти) –  низькорослий народ, заввишки в половину людського зросту. Через малий зріст їх також називають «напівросликами» або «половинчиками».  На відміну від гномів, у більшості хобітів немає бороди. Вони схильні до повноти; одягаються в яскраве вбрання (в основному, в зелене і жовте), черевиків не носять, бо у них на ногах від природи товста жорстка шкіра і густе буре хутро. Волосся на голові багато, і вони кучеряві. Пальці рук довгі, обличчя дуже життєрадісні, а сміються вони дуже природно (особливо після обіду, який проходить у них, зазвичай, двічі на день, коли вони можуть собі це дозволити).

Хобіти славляться вмінням миттєво зникати і безшумно пересуватися, а також влучно стріляти з лука.


Слова, утворені із букв слова «ностальгія»

    Сало

    Літо

    Сіно

    Лось

    Сіль

    Ліс

    Нога

    Стіл

    Сон

    Стан

    Сотня

    Ясно

    Наглість

    Тісно

    Сота

   

    Ніс

    Тоня

    Толя

    Сталь      

    Ліга

    Галя

    Гості

    Настя

    Ольга

    Стіна

    Нота

    Стогін

    Талія

    Логін

    Стало

                Твори Василя Симоненка для дітей молодшого віку

    Симоненко В. А. Вибране / В. Симоненко ; упоряд. текстів, підгот. комент., прим. та навч.-метод. матеріалів Г. Кирпи і Д. Чередниченка. –  К. : Школа, 2008. – 252 с. – ( Шкільна хрестоматія).

    Симоненко В. А. Маленькі сонця / В. Симоненко ; худож. оформл. Хілько С., Галицька О. – Черкаси : Відлуння-Плюс, 2005. – 47 с. : ілюстр.

    Симоненко В. А. Подорож в країну Навпаки : казка / В. Симоненко ; худож. О. Яременчук. – К. : Посредник, 1993. – 30 с. : ілюстр.

    Симоненко В. А. Подорож в країну Навпаки : казка / В. Симоненко ; худож. Ю. Сплавник, Т. Копитова // Стежка. – 2006. – № 8. – С. 1-15.

Казку Василя Симоненка «Подорож в країну Навпаки» можна прослухати тут.

    Симоненко В. А. Ти знаєш, що ти – людина : вірші, сонети, поеми, казки, байки / В. Симоненко. –  К. : Наукова думка, 2001. – 294 с. –  (Бібліотека школяра).

    Симоненко В. А. Цар Плаксій і Лоскотон / В. Симоненко ; упоряд. та передм. Л. Ліщинської. –  К. : Школа, 2007. – 75 с. – (Хрестоматія школяра).

Казку Василя Симоненка «Цар Плаксій і Лоскотон» можна прослухати тут.

                                      Що читати про письменника

    Василь Симоненко / авт.-упоряд. В. Коваленко // Криничка : антол. творів письм. Черкащини для дітей та юнацтва : Т. 1 / авт.-упоряд. В. Коваленко. – Черкаси, 2009. – С. 339-347.

    Василь Симоненко // Дивосвіт "Веселки" : антол. л-ри для дітей та юнацтва : в 3 т. Т. 3 : Українська література / упоряд. та біобібліогр. довід. Б. Й. Чайковського [та ін.] ; худож. оформ. М. Пшінки. – К., 2005. – С. 158-159.

    Яременко В. В. "Щоб правду більш не кидали за грати..." : [післяслово] / В. Яременко // Симоненко В. А. У твоєму імені живу : поезії, оповід., щоденник, записи, листи / В. Симоненко ; упорядкув. та післямова В. Яременка ; передм. О. Гончара. – 3-те вид. – К., 2003. – С. 347-368.

    Підготувала Л.О. Ткач, зав.відділу довідково-бібліографічного та інформаційного обслуговування КЗ “Черкаська обласна бібліотека для дітей” Черкаської обласної ради.

                                               Вікторина

1. Ім'я автора казки "Цар Плаксій та Лоскотон"?

а) Петро

б) Степан

в) Василь

2. Хто був першим слухачем та читачем казок Симоненка?

а) Лесик

б) Толя

в) Володя

3. Хто з родини Симоненка був свідком перших поетичних спроб Василя?

а) дід

б) мама

в) тітка

4. Яке гучне імення дали Василеві у школі, дізнавшись про його перші вірші?
а) поет

б) автор

в) творець

5. Місце, де відбувалися гомінкі ярмарки неподалік від рідного села В.Симоненка .
а) Біївці

б) Тарандинці

в) Криниця

6. Місто, де жив і працював поет.

а) Київ

б) Черкаси

в) Умань

7. Очі в царя Плаксія були, ніби... 

а)  дині

б) гарбузи

в) кавуни

8. Ім'я царя країни Сльозолий.

а) Плаксій

б) Ревун

в) Макака

9. Хто Ходив по всій країні
    І носив з собою сміх
    В розмальованій торбині
    В пальцях лагідних своїх?.

а) Лоскотон

б) Смішарик

в) Реготун 

 10. Як звали друзів з казки «Подорож у країну Навпаки?»

а) Андрій, Сергій і два Івани

б) Лесик, Толя, два Володі

в) Макар, Богдан і два  Антони

11. Який цар жив у будці для собак?  

а) Цар Великий Невмивака

б) Цар Макака

в) Цар Плаксій

12. Куди кинули хлоп’ят  слуги  царя країни Навпаки?

а) в колодязь

б) в скриню

в) в льох

13. На чому їздили слуги царя країни Навпаки?

а) на конях

б) на свинях

в) на козах

Підглянути відповідь

1.  в) Василь,

2   а) Лесик, 

3.  б) Мама,

4.  а) Поет,

5.  в) Криниця,

6.  б) Черкаси,  
7.  а) Плаксій

8.  в)  …кавуни.
9.  а) Лоскотон.

10. б) Лесик, Толя, два Володі

11. а) Цар Великий Невмивака

12. в) В льох

13. б) На свинях

    От ми і  здійснили мандрівку казками Василя Симоненка.

    На завершення спробуйте відповісти на питання вікторини

   Раптом трісь — і перед ними

   Бородань малий з'явивсь.

   Хитруватими очима

   На четвірку він дививсь.

   «Хто із вас додому хоче,-

   Каже власник бороди, —

   Хай лишень заплющить очі —

   Віднесу його туди...»

Про маленьких чарівників – гномів, троллів, хобітів, ельфів написано багато книг.

    Гарнер А.  Камень из ожерелья Брисингов : сказочная повесть / Алан Гарнер ; пер. с англ. М. Я. Бородицкая ; худож. А. Е. Куманьков. – М. : АРМАДА, 1996. – 213 c. : ил. – (Замок чудес).

    Повість присвячена незвичайним пригодам брата і сестри Коліна і Сьюзен, які приїхали на літо в село біля підніжжя Пеннінських гір. Таємничі, злі істоти об'єдналися проти дітей, дізнавшись, що у них зберігається чарівний камінь, який має безмежну могутність. Багато небезпеки їм вдалося подолати за допомогою добрих гномів і мудрого чарівника.

    Дісней У.  Білосніжка та семеро гномів : казка / Уолт Дісней ; худож. О. Інащенко. – К. : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2002. – [Б. с.] : ілюстр. –  (Міні-Диво)

   Про дівчинку, котра жила в замку із злою мачухою-королевою, яка дуже пишалася своєю вродою. Дізнавшись від чарівного люстерка, що Білосніжка стала найпрекраснішою дівчиною на світі, заздрісниця вирішила погубити її.. Але бідна дівчина не загинула в лісі, а навпаки, зустріла там справжніх друзів – кумедних семеро гномів: Професора, Буркотуна, Весельчака, Скромника, Чихоню, Соню і Мовчуна...

    Кинг Д.  Мишки-гамми против герцога Икторна : повесть-сказка / Диана Кинг. – Минск : Литература, 1996. – 304 с. : ил.

   Давним-давно Ведмедики Гаммі були частиною великої цивілізації, а зараз вони розкидані по світу. За допомогою Великої Книги Гаммі вони крок за кроком відкривають древні секрети і забуту магію.

     Конопницкая М.  О гномах и сиротке Марысе : повесть-сказка / Мария Конопницкая ; пер. с пол. ; ил. Г. Москвитина. – К. : Грайлык, 1993. – 207 c. : ил.

     Це схвильована, поетична розповідь про те, як чарівні гноми допомагали сирітці  Марисі знайти справжню сім’ю.

   Костецький А. Г.  Мінімакс – кишеньковий дракон, або День без батьків : казка, фантаст. та пригод. повісті / Анатолій Костецький ; мал. В. Г. Горбачова. – К. : Веселка, 1987. – 300 с. : ілюстр.

   Казковi пригодницькi повiстi та повiсть-жарт про сучасних школярiв, про їхню дружбу, боротьбу з лихими чародiями, з неробами та користолюбцями, про маленького химерного прибульця з iнших свiтiв.

    Лагерлеф С. Чудесна мандрівка Нільса Гольгерсона з дикими гусьми / Сельма Лагерлеф ; пер. зі швед. О. Д. Сенюк ; худож. Е. Булатов, О. Васильєв. – К. : Школа, 2000. – 236 с. : ілюстр. – (Хрестоматія школяра).

    Розбишака Нільс полюбляв знущатися з тварин. Та гном перетворив його на крихітку, і тепер Нільсові доведеться подолати великий шлях, допомагаючи різним тваринам. Разом із дикими гусьми він помандрує до Лапландії і повернеться додому.

         Павленко М. С. Домовичок з палітрою : [пригодницька повість]  / Марина Павленко ; худож. С. Железняк. – К. : Грані-Т, 2007. – 112 с. : ілюстр.

   Кожен дім має свого чарівного охоронця – домовичка. Він живе поряд із іншими мешканцями, хоч і рідко з’являється на очі людям. Але тільки найкмітливіші зможуть познайомитись із ним та затоваришувати.

      Павленко М. С. Домовичок повертається : [пригодницька повість]  / Марина Павленко ; худож. С. Железняк. – К. : Грані-Т, 2007. – 172 с. : ілюстр.

    До Дарини повернувся друг із її дитинства – Домовичок. Але виявилося, що вона його не бачить і не чує, адже дівчинка виросла і стала зовсім дорослою. Цікаво, а кумедний чоловічок подорослішав? Про це можуть розповісти Даринині донечки Олечка і Оксанка, для яких він став веселим нянем. Разом з ним можна подорожувати до закартиння, знайомитися з чарівними істотами та пізнавати нові світи.Тільки всі отак зробили,

   Почепцов Г. Г.  Золотой шар : сказочная трилогия / Георгий Почепцов ; рис. К. Сулимы. – К. : Веселка, 1987. – 182 c. : ил.

    Про країну трудолюбивих гномів, про їх перемогу над злим чарівником, який хотів заволодіти  всіма скарбами землі.

Рауд Е. М.  Муфтик, Півчеревичок і Мохобородько : повість-казка / Ено Рауд ; пер. з ест. О. С. Завгородній ; худож. Е. Вальтер . – 2-ге вид. – К. : Веселка, 1983. – 128 c. : ілюстр. – (Бібліотечна серія).

 В першій книзі маленькі мандрівники визволяють місто від котів. А в другій їм доведеться повернути котів у місто. 

     Рауд Е. М.  І знову Муфтик, Півчеревичок та Мохобородько : повість-казка : [у 4 кн.]. Кн. 3 / Ено Рауд ; пер. з ест. О. Завгородній ; худож. Е. Вальтер. – К. : Веселка, 1988. – 136 c. : ілюстр.

    Муфтик, Півчеревичок та Мохобородько вирішують зробити собі канікули та податися на відпочинок. І тут з`ясовується що вони знамениті!

   Роздобудько І. В. Коли оживають ляльки / Ірен Роздобудько ; худож. Я. Роздобудько, Ю. Толмачова. – К. : Грані-Т, 2007. – 60 с. : ілюстр. – (Сучасна дитяча проза).

   Про духів, що мешкають у посуді, про те, як гноми наближають пори року й прикрашають небо зірками, і про те, як оживають ляльки.

   Синклер Э. Гномобиль : повесть-сказка : пер. с англ. / Э. Синклер ; худож. М. Соловьев. – СПб. : Диамант, 1996. – 160 с. : ил.

     У Каліфорнії є ліс з величезними деревами. І ліс цей зберігає одну таємницю – в ньому живуть дивовижні маленькі істоти – гноми. Якщо зовсім точно, то два гнома, молодий Бобо і тисячолітній Глогов. Волею випадку дівчинка Елізабет знайомиться з ними, а пізніше компанія друзів поповнюється і дядьком Елізабет, Родні, –власником чудового автомобіля, на якому наша четвірка вирушає на пошуки інших гномів. Так і з'являється гномобіль,який їздить лісами і горами Америки.

С услин Д. Ю.  Хоббит и Гэндальф : повесть / Дмитрий Суслин ; худож. В. С. Кривенко. – М. : Армада : Альфа-книга, 2001. – 411 с. : ил.  (Волшебный мир Джона Р. Р. Толкина).

Казкове оповідання, створене за мотивами творів великого фантаста Дж. Р. Р. Толкіна, присвячене новим пригодам знаменитого друга ельфів і гномів - хоббіта Більбо Беггінса. У компанії з добрим чарівником Гендальфом безстрашний Більбо відправляється на пошуки магічного каменя-палантира – Ока Дракона. 

     Толкін Д. Р.  Гобіт, або Мандрівка за Імлисті гори : повість-казка / Джон Рональд Руел Толкін ; пер. з англ. О. Мокровольський. – К. : Школа, 2002. – 348 с. : ілюстр. – (Золота бібліотека).

    Це історія надзвичайної пригоди, яку втнула ватага гномів, узявшись відшукати загарбане драконом золото. Мимохіть учасником цієї ризикованої мандрівки став Більбо Злоткінс, прихильний до комфорту і позбавлений амбіцій гобіт, котрий, на власний подив виявив неабияку винахідливість і вправність у ролі зломника. Сутички з тролями, гоблінами, гномами, ельфами та гігантськими павуками, бесіда з драконом, Смогом Величним, і радше мимовільна присутність на Битві П'ятьох Армій – ось лише деякі пригоди що судилося пережити Більбо. Але траплялись і світліші моменти: щира дружба, смачне частування, сміх та пісні..

   Топеліус С.  Казки / Сакаріас Топеліус ; переказ зі швед. та передм. О. Сенюк ; іл. С. Караффи-Корбут. – К. : Школа, 2008. – 159 с. : ілюстр. – (Хрестоматія школяра).

   Збірка познайомить із тролями, домовими й велетнями, принцами та принцесами, а також із звичайними хлопчиками і дівчатками, з якими трапляються неймовірні пригоди. 

 


Всіх як вітром підхопило,
Закрутило, завертіло,
Заревло і загуло
Й над степами,
Над ярами
Попід небом понесло!
Як розплющили всі очі,
Гульк — уже в своїм дворі!
їх стрічають, обнімають

І бабусі, й матері,
І кричать мандрівники:
— Нас тепер ніяким дивом —
Навіть бубликом красивим! —
Не заманите ввіки
У країну Навпаки!

В ситуації, схожій на ту, у якій побували герої казки В. Симоненка «Подорож у країну Навпаки», опинився і інший герой із іншої казки іншого автора.

Дізнатися про його пригоди   можна, переглянувши  мультфільм “Біда навчить”  за мотивами одноіменної казки Лесі Українки

Дивитись мультфільм