Віконечко в казку

Віконечко в казку

               ЧИТАЙТЕ  РАЗОМ З НАМИ    

   

      

 

          Вересень, вересень - айстри і жоржини!                  

          Вересень, вересень - хмарки та краплини.

          Заграє до школярів листячком та росами

          І вітає вчителів із початком осені!

                                                        Л. Недін

   

 

           В полі зібрали уже врожаї,

           Птахи відлетіли у теплі краї,

           Листя кружляє, летить невпопад,

           ОСІНЬ вітається - ЗОЛОТОПАД.

                                                           А. Максакова

 

 

 

 

                                 ВЧИТЬСЯ ВЕРЕСЕНЬ ЧИТАТИ  

                                                                                           О. Сенатович

 

          Вчиться вересень читати,

          Вчиться літери складати.

          Засміявся хитро вітер:

          - А склади-но ОСІНЬ з літер!

 

                           Вдарив вересень тривогу:

                          - Хто прийде на допомогу?!

                                                      Огірок озвався гречно:

                                                      «О» віддам я, безперечно,

                                                      Раз оказія така! –

                                                      Стала гірка з огірка.

                                                                                                    Тут світання нагодилось,

                                                                                                    Також чемно уклонилось:

                                                                                                    - «С» охоче віддаю,

                                                                                                    Бо вітанням я стаю.

          Ціле «ІН» індик приніс

          В подарунок: - Прошу, друже!..

          Дик, кабан великий дуже,

          Навпростець пішов у ліс.

                                                     Мовить вересень про себе:

                                                     - Ще м’якого знака треба! –

                                                     І підходить до коня:

                                                     - Дайте знак пом’якшення!

                                                                                                       - Що ж, бери! – промовив кінь,

                                                                                                       І з коня зробився кін…

                                                                                                       ОСІНЬ – вересень читає

                                                                                                       І на радощах аж сяє.

           Вітру ж – соромно, і вітер

           Каже Вересню: - Із літер

           Можу «І» віддать тобі!

                                                     - Пізно, вітре, далебі,

                                                     Віддавати «І» тепер,

                                                     Як тобі я  носа втер!

                                                                                                                               

 

     

 

                                           1  ВЕРЕСНЯ - ДЕНЬ  ЗНАНЬ   

                                                             (Зі збірки братів Капранових «Веселих свят»)

 

 

 

 

      
 

           1 ВЕРЕСНЯ починається новий навчальний рік. Цю подію варто відзначити. Тому 1984 року ще у Радянському союзі 1 вересня зробили святом  - Днем знань. Україна сьогодні дотримується  закладеної тоді традиції. Що відбувається у День знань, ти чудово уявляєш: лінійки, квіти, Перший дзвоник.

 

            Попереду у тебе нові знання, нові враження, нові випробування -  і це чудово, бо тільки так можна стати справжнім господарем свого життя, тільки засвоївшись у сучасному світі можна досягти успіху. Ну, і не забудь, що найкращий подарунок до Дня знань -  це КНИЖКА! Адже КНИЖКА – ЦЕ ДЖЕРЕЛО ЗНАНЬ, перевірений віками спосіб їх збереження і передачі.

                                                                         

 

 

                                      СЛОНИК-ПЕРШОКЛАСНИК   

                                                                                          Юрій Бедрик

                   

                                             

                                                      

        Нині свято – Перший Дзвоник.
        Вируша до школи слоник.
        Має він новий портфелик
        І краваточку-метелик,

                                             Ще не вдягані штанята,
                                             Ще не взувані сандалі,
                                             І жоржин букет до свята,
                                             Й три олівчики в пеналі,

                                                                                              Має зошити й букварик,
                                                                                              Ручку й навіть календарик.
                                                                                              Навіть хобот має слоник,
                                                                                              Щоб тримати в ньому дзвоник.


                                          
 

 

  ЛИСЕНЯТКО-ПЕРШОКЛАСНИК

                                                                                           В. Сухомлинський

 

 

 

     

       

        

          У Лисиці був синок – руденьке Лисенятко. Він навчався у першому класі.

          Щоранку мама проводжала свого сина до школи.

 

          Лисенятко було не дуже старанним учнем. Йому не хотілось вранці прокидатися, умиватися, чистити зуби, снідати.

         От Лисенятко й вирішило: не піду сьогодні до школи.

         - Мамо, - прошепотіло жалібно вранці, - у мене зуб болить.

 

         Воно думало, що мама скаже: «Бідне моє Лисенятко, лежи у ліжечку, не ходи до школи, зараз я тобі солодкої кашки дам». А мама говорить:

        - Зубний біль – це дуже небезпечна хвороба. Зараз піду до Ведмедя-зубного лікаря. Хай прийде й вирве хворий зуб. Лисенятко злякалось. Кому це хочеться, щоб вирвали здоровий зуб. І воно промовило:

        - Мамо, зуб уже перестав боліти. Я хочу до школи. Та спочатку вмиюсь, почищу зубки й поснідаю.

     

        Мама усміхнулась:

       - От і добре, що хвороба минула. А солодка кашка уже на столі.

 

 

                                       ЩОБ ЧИТАТИ, ТРЕБА  ЛІТЕРИ ЗНАТИ  

                                                                                              В. Стрекаль

                                                                                                                                   

 

            
 

                             

           Мама спокою не зна,

           Десь у справах вийшла,
           Доні казочку вона
           Дочитать не встигла.

                                              Доня мовила: «Дарма!

                                              От візьму я книжку,

                                              То читатиму й сама

                                              Казку-дивовижку».

                                                                                      Та спинилася ураз

                                                                                      Посеред кімнати –

                                                                                      Як читати узялась,

                                                                                      Літери слід знати.

           Книжку стиснула в руці

                               Й каже: «Чесне слово,

                                              Вивчу літери усі

                                                                Я обов’язково».

 

          

 

                                             ЗАКОТИЛАСЬ БУКВОЧКА  

                               Лесь Місяць

                

 

 

        

—    Прочитай, Марійко, по складах оце слово, — просить свою доню батько, склавши вряд букви з кубиків.

 

           — СС-ББ-АА-КК-АА… —  поволеньки вимовляє дівчинка, раз у раз позираючи на татка: «Чи правильно?»

 

           — А буквочку «О» де поділа? Загубила? —Засміявся той. І, аби Марійка швидше зрозуміла, про яку літеру мова, додає:

—    На бублика схожу!

 

            Дівчатко хутенько —  на кухню! Дістала Марійка в хлібниці бублика і несе батькові:

            — Ось вона, твоя буквочка «О».

 

 

 

            ЗАБАВКИ-ЛІЧИЛКИ                                      

                                      (Ю.Ференцева, зі збірки  «Рахівничка для малят»)

                           

                                                  

                  Разом з цифрами малята,
                  Будем грати й рахувати!

 

                                             -1, 2-

                                 На гостину до лисички

                                 завітали дві синички.

                                 Іменинниці синички

                                 дарували рукавички.

 

                                 Полічи: одна лисичка,
                                 Скільки в неї рукавичок?

                                                                                          -3-

                                                                               Їжачок-лісовичок

                                                                               вполював боровичок.

                                                                               Онде ще якісь грибочки

                                                                               Заховались за пеньочком…

 

                                                                               Порахуйте, хто зумів,

                                                                               Скільки він зібрав грибів?

                                           -4-

                               Якось в білки-пострибухи

                               розболілись дуже вуха:

                               - Дзень-дзелень! – дзвонили мавпа,

                               слоненятко й тигреня.

 

                               Тріскотіла-говорила

                               з ними білочка півдня.

                               А настала врешті тиша –

                               знову подзвонила миша!

 

                               От морока приключилась:

                               телефон дзвонив, дзвонив…

                               Білка навіть розгубилась - 

                               скільки ж їй було дзвінків?

                                                                                            -5-

                                                                                Прудконогі мишенята

                                                                                готувалися до свята,

                                                                                Мама кинулась шукати

                                                                                пустотливих дитинчат…

 

                                                                                Менший виліз на драбину:

                                                                                - Обережніше, мій сину!

                                                                                Двох маленьких розбишак

                                                                                непокоїть ковбаса,

 

                                                                                Донька сиром захопилась,

                                                                                а її найстарший брат

                                                                                допоміг матусі милій

                                                                                полічити мишенят!

                                           -6-

                             Три кицюні вбрались пишно,

                             щоб піти на маскарад.

                             Трьом котам зробилось смішно:

                             «Що за вигляд у дівчат!

 

                             Капелюх, віночок, квіти,

                             ще й намисто – от дива!

                             Та ж на бал потрібно вдітись,

                             щоб ніхто не впізнавав!»

 

                             Понявчали, посміялись

                             і пішли собі гуртом…

                            Скільки котиків зібралось,

                            скільки їх було разом?

                                                                                           -7-

                                                                                Зайченята в магазині

                                                                                барабанів накупили,

                                                                                Вухані аж дві години

                                                                                барабанили щосили.

 

                                                                                - Гей, нечеми, що за глум?

                                                                                Припиніть негайно шум!

                                                                                Ось загадка для малят – ввічливих, слухняних –

                                                                                У четвірки зайченят скільки барабанів?

                                          -8-

                            Скільки видерлось на пальму

                            Бешкетливих мавпенят?

                            Полічити їх негайно

                            Заходилось левеня.

 

                            - От завдання, так завдання! –

                            Мовлять мавпи, сміючись. –

                            Скільки в нас було бананів,

                            Ось що краще полічи!

 

                                                                                               

 

               Маленькі  читачі!

 

 Спробуйте   намалювати     ілюстрації  до  прочитаних  казок  і  оповідань. 

 

 Надішліть нам свої   малюнки  за електронною адресою бібліотечного сайту

на рубрику «Місточок дружби»,

кращі з них ми розмістимо на сайті у рубриці "Фантазії віртуальних друзів"       

 

 

 

 

                                       ЗАЙЧИК

                                                              В.  Красьова

 

 

 

         

          Був у Світлани зайчик. Не живий, не справжній, але теж гарний. Сірий, вушка в середині рожеві, а хвостик – білий, пухнастий, дуже схожий на сніжинку.

 

        Свого зайчика Світлана любила. Годувала його супом, спати з собою клала й іншим дітям давала погратися.

 

         Ось і заносився зайчик. Спочатку хвостик у нього одірвався, потім – вушко. А шерстка збилася та наїжачилась.

 

         Побачив зайчика Юрко і каже:

        - Який некрасивий заєць!

 

        Підійшла Галя й питає:

        - Навіщо тобі такий старий, такий безхвостий?

 

        Вітя радить:

       - Викинь його!

 

       А Наталка, Світланчина старша сестра, взяла голку з ниткою, пришила зайчикові хвостика, потім вухо, почистила його і сказала:

       - Хто давніх друзів у біді кидає, той і нових не матиме!

 

 

                                             НЕСЛУХНЯНА ЛЯЛЬКА

                                                                             Наталка Поклад

 

 

                                 Знов не хоче лялька спати, -

                                 Як її приколисати?

                                                                    Я вже й казку розказала,

                                                                    Й колискову заспівала,

                                                                                                            Але ляльці все  - дарма.

                                                                                                            Певно, що засну сама.

 

 

 

                                            САМОТНІЙ ОСЛИК

                                                                                  Геннадій Циферов

 

 

                                                     

             У  лісі,  в лісовій  хатинці,  жив самотній  ослик вельми  занудьгував. Нудьгував він так,  нудьгував -  і  от чує:

             - Пі-пі,  здрастуй! – З-під підлоги вилізло маленьке-маленьке мишенятко.

             - Я -  мишенятко, - ще  раз  запищало воно, а  тоді  сказало: - Я прийшло тому, що ти нудьгуєш.

І вони, зрозуміло,  подружилися.

 

            Ослик був вельми  задоволений.  І всім у  лісі казав:

            - А  в мене є друг!

            - Хто  він, цей  друг? – запитало  сердите  ведмежатко. – Очевидно  якась  крихітка?

 

            Подумав самотній  ослик і  сказав:

            - Ні,  мій  друг -  великий  слон.

           - Великий  слон? - Звісно, ніхто йому  не  повірив.  І  тому до  осликової хатинки невдовзі навідалися всі  звірі.  Вони сказали:

            - Ану, показуй нам свого друга.

 

            Самотній ослик уже хотів сказати,  що  його друг пішов по гриби.

            Але тут вийшло мишеня й  відповіло:

            - ОСЛИКІВ ДРУГ -  ЦЕ Я.

            - Ха-ха! – засміялися  гості. – Якщо це  великий  слон, то  самотній  ослик  просто  брехун.

А  ослик -  великий  брехун попервах  зашарівся.  А  потім усміхнувся:

           - Ні, це все-таки слон, тільки не  простий,  а чарівний. Щойно  він  перетворився  на маленького. Великому в  хатинці тісно.  Навіть ніс доводиться в  димар ховати.

 

           - Правдоподібно, -  кивнуло сердите  ведмежатко, глянувши на  димар. – Але я не хотів  би  бути  маленьким.

           - Він  теж  не  хотів  бути дуже маленьким, - сказав ослик. – Але він дуже  любить мене і  хоче жити  завжди  зі  мною.

           - Ох, - зітхнули всі  звірі, - яка  добра  тварина!

 

           Попрощавшись,  вони  пішли.  Відтоді ніхто в  лісі не  кривдив маленьких. 

Тільки  всі  казали:

           - Навіть  найменший  може  бути великим  другом.  Навіть більшим за  найбільшого  слона!

 

 

 

                                        ЯКБИ Я  МАВ СЕСТРИЧКУ

                                                                                   Наталка Поклад

 

 

                    Якби я мав сестричку,

                    я б їй книжки читав,

                    гуляв би разом з нею

                    і разом з нею спав.

 

                                                                     Віддав би я сестричці

                                                                     всі іграшки свої

                                                                     і на сопілці грати

                                                                     навчив би я її…

 

 

 

 

     ОСІННЯ МЕЛОДІЯ,

НЕВЕЛИКА ДЛЯ СТАРШОГО БРАТИКА

            (уривок з казки «Хто боїться зайчиків»)

                                                              Іван Андрусяк

                                           

 

 

         

     Братик-Дибалик лежав під кущем на Високій Горі, постеливши курточку на м’якому листі.

 

    Була осінь, і бліденькі Сонячні Зайчики зігріти землю як слід уже не могли. Іноді вони кволо стрибали на тоненьких прозорих ніжках, але частіше просто лежали поміж опалого листя і тихо усміхалися.

 

   Братик-Дибалик дивився на хмари. Він щойно завважив, як вони рухаються, і йому було цікаво, аж лячно.

 

    Вітер гнав їх цілими табунами, темніших і світліших, просто на південь, як перелітних птахів.

 

    Де-не-де пробивався клаптик глибокого, як життя, неба, а тоді й він ховався за темною паволокою.

 

   Відтак велика рибина із чорним оком проковтнула навіть Сонце, і Сонячні Зайчики одразу ж панічно поховалися в листі, не сміючи й глянути на принишклий Світ.

 

    Рибина змахнула з-за обрію хвостом, і ніби на її поклик одразу ж з’явилися з десяток таких же рибин, але ще темніших і хижих. Цілою лавою наступали вони на Світ, грозили закрити його всього, закоркувати у банку осені, поглинути, з’їсти, як уже з’їли навіть Сонце. У череві хмари воно ледь ворушилося, пручалось, але вирватись не могло. Вітер гнав на нього все нових і нових рибин, дедалі темніших і важчих, немов загортав кількома шарами темряви, крізь які жодному Сонячному Зайчикові не пробитися, тим – паче, що вони стали такі кволенькі.

 

    Братик-Дибалик, аж принишк, спостерігаючи за цією одвічною битвою Світла і Темряви.

 

   Його губи дрібно тремтіли, а очі незмигно прикипіли до ворухкої круглої плями у риб’ячому животі. Вона пручалася, вона пульсувала, - і чоловічки (зіниці) в очах Братика-Дибалика пручалися й пульсували разом з нею.

    І тут він відчув, що не сам.

    Поруч так само дрібно тріпотів, прикипівши ми очима до Сонця, хтось дивно пухнастий.

 

   Братик-Дибалик простягнув руку і торкнувся м’якої теплої лапки. Міцно стиснув її, і йому стало трохи спокійніше. Тоді відчув, як щось укрило йому плече, і зрозумів, що це вушко. Так вони просиділи – Дибалик і Зайчик – аж доти, доки велика хмара не пронеслася далі на південь лякати інших Дибалів і Зайчиків.

 

   І хоч Сонце виглянуло лише на якусь мить, а тоді його накрила наступна хмара, - та воно усе ж виглянуло, усе ж підморгнуло їм і заспокоїло.

 

   І вони побачили своє відображення в клаптику неба – глибокому-глибокому, я далеке небачене Море.

 

  Двійко маленьких істот сиділи, обнявшись, посеред великого Світу і годі було збагнути де Дибало, а де Зайчик.

 

 

 

  БАБИНЕ ЛІТО

                                                                                    В. Сухомлинський

 

 

        

    Так називають теплі осінні дні, коли гріє ласкаве сонце й плавають срібні павутинки.

 

    Сидить бабуся на лавці, гріється на сонечку. Вкрила плечі теплою хусткою. Дивиться на поле, і  очі у неї сумні. А в полі вже пусто й тихо.

 

    І раптом бабуся посміхнулася: побачила вона маленьку квітку ромашки при дорозі.

 

               Подумайте, діти, чому посміхнулась бабуся?

              Спробуйте намалювати свої спостереження за погодою восени.

 

 

 

   ОСІННІЙ КЛЕН

 

                                                А. Костецький

 

                                         

                      Знов золоті листочки клена

                      Летять на землю і на мене,

                      Такі тендітні та сумні.

                                                                   Летять, кружляючи, крилато

                                                                   І, мов сліди качиних лапок,

                                                                   Лягають тихо на землі

 

 

 

 

  ОСІНЬ

                                                                                   За С. Васильченком

   

     

        

      Тонко ковані золоті листочки шумлять, дзвонять, шелестять: осінь, осінь, осінь… Хмари гасають вороними кіньми, дикими табунами з порваними уздами…

 

      Бліднуть мрії, в’януть квіти, туманом сиплеться лист…

 

      І видніше стають крізь голе обшарпане гілля огні, що не гаснуть, не осипаються… зорі.

 

      І спадає з очей полуда, прокидаються думки.

 

 

                                                  

                                                    ГУСЯЧІ  ЛАПКИ 

                                                                               Г. Горовий

                                                  

 

 

                                

                                    Більш не кружляє листя у садках, —

                                    Бабусі Осені вже зимно у хустинці.

                                                                Стоять дерева в білих кожушках,

                                                                І мерзнуть «лапки гусячі» на шибці.

 

 

 

 

                                                 ЛЮБИЙ ДРУЖЕ!   

 

 

  

Ти можеш  спробувати    намалювати ілюстрації

до прочитаних  казок та оповідань

  

 

і   вислати їх нам

за електронною адресою бібліотечного сайту

 

  на рубрику «Місточок дружби»    

 

 

 

 

Дзвінка Матіяш