Віконечко в казку

Віконечко в казку

       ЧИТАЙТЕ    РАЗОМ З НАМИ    

     

 

            У ТОПОЛІ Є ДУПЕЛЬЦЕ             

            А В ДУПЕЛЬЦІ Є КУБЕЛЬЦЕ.

            А В КУБЕЛЬЦІ ГОРОБЕЦЬ

            ГРІЄ СЕМЕРО ЯЄЦЬ                                            

            ОТ ЯК ВИГРІЄ ВСІ СІМ

            ТЕПЛИМ ПІР'ЯЧКОМ СВОЇМ,

            ТО ТОДІ ВЖЕ НЕ ПОСИДИТЬ -

            БУДЕ СНІДАТЬ І ОБІДАТЬ,

            І ВЕЧЕРЯТЬ, - І НЕ САМ,

            А НОСИТЬ СІМОМ РОТАМ

 

                                       Д. Куровський

 

 

 

ПРО НАШИХ ШПАКІВ

Наталя Забіла

 

 

        Коли настала весна, до нашого селища прилетіли шпаки. Прилетіли й почали моститися в гніздах. На високих деревах у багатьох дворах були почеплені шпаківні, от старі шпаки й летіли туди, де жили торік…

        Двійко молодих шпаків оселилися в новій шпаківні, яку ми нещодавно повісили на сосні, неподалік від нашого будинку.

       Ми були дуже раді. Так втішно, коли навколо літають, клопочуться веселі пташки, виблискують своїм чорним, у цяточках, пір’ям. Літають, співають та ще й оббирають різну погану черву та шкідливу гусінь на наших яблуньках та вишеньках.

        Дуже корисні птахи оті шпаки. На початку травня поклала шпачиха четверо чи п’ятеро яєчок у затишне кубельце , і почали вони їх висиджувати. Сиділи обоє по черзі: поки один сидить, другий літає, черв’яків  та хробаків вишукує, гусінь поїдає…

         Ось уже й тиждень минув. Все було тихо і мирно.

        Ми знали: ще з тиждень пройде – і вилупляться пташенята! Отоді вже обоє – і батько, й мати – літатимуть, носитимуть їм всяку їжу… А потім і малі повилітають з гнізда , набиратимуться сили та вміння, щоб восени летіти  теплі краї…

         Та от якось вранці, тільки вийшли ми на ґанок, коли це чуємо – галас, крик, одчайдушний лемент долинає від тої сосни, де була шпаківня.

         - Рятуйте! Рятуйте! – гукали наші шпаки. – Ворог! Ворог! Рятуйте! І враз бачимо: звідусіль, з інших дворів, стрілою летять птахи!... І з сусідніх, і з дальших, мало не з усього селища, всі шпаки, почувши лемент наших молодиків, кинулися на допомогу.

         Кричать, метушаться, крилами плещуть, кружляють над шпаківнями, кидаються всі разом до найближчої невисокої сосонки… Що ж там таке?

         Ми придивилися -  а там, на тій сосонці, притиснувшись до стовбура, серед густої хвої сидить руда білка. Сидить, аж тремтить з переляку. Так ось воно що!

          Це білка, мабуть, намірилася поласувати яєчками.

          «Дай, - думає, - оцих молодих та дурних налякаю, вижену з гнізда та яєчко вхоплю!»

          Але не пощастило! Почувши крик молодої пари, всі шпаки злетілися відганяти ворога.

          Насилу білка урвала слушну мить, стрибнула з тої сосонки на другу, тоді на трутю, далі й далі. А шпаки всі – за нею, цілою зграєю, галасують ще дужче, крилами б’ють. І так вони гналися за нею, аж поки перемахнула на той бік, на сосну, і зникла в лісі.

           Шпаки повернулися до своїх домівок, все ще схвильовано обговорюючи подію.

         - Тепер вже не насмілиться на нас нападати! – сказала молода шпачиха і заспокоєно вмостилася  гнізді.

          - Авжеж!  - відгукнувся шпак і весело заспівав свою пісню. Отак ми побачили на власні очі, як птахи стоять всі  за одного, один за всіх.

 

 

 

           Розкажи які прикмети весни ти вже помітив навколо.

 

          Чи бачив ти як поверталися з теплих країв птахи. Вони хоч і стомлені, але щасливі, що повернулися додому. Птахи облаштовують свої гніздечка, готуються до виведення пташенят.

 

          Спробуй намалювати перелітних птахів. Ти можеш  вислати нам свій малюнок  за електронною адресою бібліотечного сайту на рубрику «Місточок дружби». Чекаємо з нетерпінням!

 

 

 

ВЕСЕЛИКИ-ЖУРАВЛІ

С.Пушика

 

 

                                - Веселики-журавлі,

                                Що несете на крилі?

                                Чи то сльози? Чи то сміх?

                                Може, снігу повен міх?

                                                                    - Несемо в свій край тепло,

                                                                    Щоб усе цвіло й росло!

                                                                    Щоб всім радісно було!

 

 

 

ПТАШКА

(З «Малятка»)

 

 

           Повернення пташок із вирію чекають і діти, й дорослі. Бо наші пернаті друзі, за народними повір’ями, приносять на крильцях тепло і весну.

 

            В українських дітей для викликання птахів є чимало пісеньок-клекань – до бусла, журавля, жайворонка та інших. От хоч би й така:

 

                                                                         Вилети, гулю, горою,

                                                                         Принеси літо з собою!

 

 

          Пташка символізує людську душу. Можливо тому й на державному гербі у «тризубі» заховалась пташка. Вважається також, що пташечки є вісниками, тобто вони передають вісті – від померлих, від далеких родичів та воїнів.

           За давньою народною традицією, навесні діткам роблять пташки-іграшки – з тіста, дерева, глини, паперу.

 

 

 

НАЙКРАЩА ІГРАШКА

А. Костецький

 

 

                       - Не вгадать тобі нізащо,

                       Котра з іграшок найкраща!

                       - Знаю! Трактор заводний!

                       - Зовсім ні.

                                                      - Ну, тоді це пароплав.

                                                      - Не вгадав!

                                                      - Зрозуміло! Це літак!

                                                       - Знов не так!

                                                                               - Добре, відповідь я дам:

                                                                              Та, яку ЗРОБИВ ТИ САМ!

 

 

 

           Друже,  а яка іграшка для тебе найкраща?

Намалюй   її і надішли на рубрику «Місточок дружби».

 

 

 

                ПАЛЬЧИКОВИЙ ТЕАТР 

 

         Пропоную тобі, друже, виготовити персонажів улюбленої казки, намалювати, а потім вирізати їх.

         Якщо у фігурках зробити отвір для пальчиків, то можеш влаштувати свій пальчиковий театр. Чому ми називаємо його пальчиковим? Тому що, кожна фігурка одягається на пальчик.

        Отже, ти можеш запросити рідних або друзів, розподілити ролі й почати гру. Гадаю, вона буде веселою!

 

 

 

СОНЯЧНИЙ ЗАЙЧИК

Василь Чухліб

 

 

          Сонце піднялось високо над будинками, над верхівками тополь, один його промінь упав на люстерко, що стояло на старому серванті, і  тут по стіні застрибав Сонячний Зайчик.

 

           - І скільки можна спати! -  промовив він. – Давайте гратися! Бо вже день давно.

           - А я не сплю, - заворушився Білий Ведмедик, який сидів у кріслі. – Я сон додивляюсь. Такий цікавий сон приснився. Ніби я пливу на крижині серед моря-океану, а кругом тюлені і моржі.

           - Хм! – засміявся Сонячний Зайчик. -  А по стіні ти вмієш ходити? Чи по стелі? Ось так, як я!

 

           Білий Ведмедик тільки зітхнув у відповідь.

           - А то що за поліно лежить на підвіконні?

          - Я не поліно! Я крокодил. Тільки не африканський і не індійський, а іграшковий, - почувся ображений голос.

           - То доганяй мене!

         І Сонячний Зайчик виметнувся з кімнати, застрибав по верхівках тополь, по бляшаних дахах сусідніх будинків.

 

          - Хух! Аж стомився! -  повернувся він до світлиці й знов вмостився на стіні. -  Та я бачу: ви нічого не вмієте.!

 

          - Мені б оце Тетянку з дитсадка діждатися. Вона б посадила мене в холодильник, там так прохолодно, - замріяно мовив Білий Ведмедик.

           - А мені б у ванні поплавати… - позіхнув на підвіконні Крокодил.

          - Воно й видно, що ви – іграшкові звірі. А я все можу. Ось відпочину трохи і зберуся… аж на небо! Не вірите?

 

            Білий Ведмедик тільки стенув плечима, а крокодил заблимав жовто-зеленими очицями.

            - Ну так дивіться! Вигукнув Сонячний Зайчик і тут… відчув, що його не стає…

 

             Як не вглядалися в небо Білий Ведмедик і Крокодил, та нічого не побачили.

            - Дивно! – з  жалем шепотів Ведмедик. –Де ж він подівся, цей веселий Зайчик?..

          - Та нічого дивного! – здогадався метикуватий Крокодил. – Просто Сонце зайшло за хмару. Але ти не хвилюйся. Сонячний Зайчик ще повернеться і знову розважатиме нас. Аби тільки світило Сонце! 

 

 

 

СОНЯЧНИЙ ЗАЙЧИК

Т.Свірська

 

 

                              Сонячний зайчик в траві заблукав,

                              Мабуть, загрався і з хмарки упав.

                              Та ще й заморився в холодній росі

                              І виплакав сонячні слізки усі.

   

 

    

        ДРУЖЕ!

        А які ознаки ВЕСНИ  запримітив у природі ти?

                                                                   Напиши нам про це або намалюй.

 

 

 

 

ВЕСНЯНКА

Йосип Струцюк

 

 

                      - Весно-весняночко, де ти зимувала?

                               - При березі, при ялині

                                               на озерній на Волині цвіт ховала.

                                                                          - Весно-весняночко, де ти ночувала?

                                                               - Ночувала у хатині

                                             та малесенькій дитині я співала…

 

 

 

ВЕСНА

Тарас Шевченко

 

 

                                            У нашім раї на землі

                                                Нічого кращого немає,

                                                     Як тая мати молодая

                                                        З своїм дитяточком малим

 

 

 

9-10 березня – ШЕВЧЕНКІВСЬКІ ДНІ

(Зі збірки братів Капранових «Веселих свят»)

 

 

       Хоч  ці дні і не входять до переліку  офіційних державних свят, але в Україні їх відзначають на найвищому рівні. 9 березня, у День народження Тараса Шевченка, квіти до його пам’ятників покладають Президент, Прем’єр-міністр, депутати, міністри, чиновники – але не тільки вони. Кобзаря вшановують усі українці – квітами, плакатами, малюнками, віршами. Так сталося, що Шевченко народився 9 березня, а помер наступного дня після святкування своєї 47-ї річниці, 10 березня 1861р. 10 березня – день пам’яті Кобзаря.

 

       Постать Шевченка увічнено у тисячах пам’ятників як в Україні, так і за кордоном, на банкнотах та монетах Національного банку України, на його честь названо тисячі вулиць, бульварів та площ. Десятки навчальних закладів носять його ім’я.

 

       9 та 10 березня по всій країні відбуваються концерти, читання, вшанування Поета, у яких, безперечно, береш участь і ти. Підтримуй цю славну традицію.

 

 

 

СЛОВО КОБЗАРЯ

Лариса Недін

 

 

                    Пташиний спів, струмок дзюркоче, -

                          Все довші дні, тепліші ночі.

                                                Весна зійшла з календаря,

                                                                    І ми вітаєм Кобзаря.

                                                                              Тарасе, глянь, - радіють діти,

                                                                              Тобі несуть весняні квіти.

                                                                     Звучить твоє правдиве слово,

                                                                     Що вчить любити рідну мову,

                                                Козацьку землю -  Україну,

                                                Святого Бога і людину!

 

 

                    Твій портрет у кожній хаті –
                    І у бідній, і в багатій –
                    Прикрашений рушниками,
                    Вишитими руками мами?


 

 

РУКИ

(Зі збірки «Абетка казок»)

Дзвінка Матіяш

 

 

          Увечері руки мами були дуже втомлені. Їм хотілося відпочити, бо стільки всього довелося за день зробити: що приготувати обід, треба і картоплю почистити, й покришити овочі на борщ і на салат, і поставити каструлю з кашею на вогонь. І ложку теж правій руці доводиться тримати. А потім ще треба помити посуд, позамітати в кухні, помити плиту, полити вазони на підвіконні, попрасувати сорочку й пришити відірваного ґудзика.
 

           Ліва рука мовчала. Їй справді небагато роботи випадало. Хіба що колисала сина лівою рукою і по голівці також гладила лівою. А коли вони йшли гуляти надвір, хлопчик міцно тримався за мамину ліву руку. І лівій руці хотілося, щоб ці прогулянки ніколи не закінчувалися.

 

 

 

 

ПРИВІТ НАШІЙ МАМІ

Р. Завадович

 

 

                 Усміхнися, сонечко,

                 З неба, з висоти,

                 Нашу любу матінку

                 Нам озолоти.

                                      Ой приплинь же, пташечко,

                                      З нашого гайку,

                                      Заспівай матусеньці

                                      Пісеньку дзвінку.

                                                                    Розквітайте, вийтеся,

                                                                    Запашні квітки,

                                                                    Устеліть листочками

                                                                    Мамині стежки…

 

 

 

МОЯ МАМА

Дмитро Ткач

 

 

        Задали нам у школі написати домашній твір про своїх батьків. Не знаю, хто що напише, а мені про свою маму написати, мабуть, найважче. Вона -  вчителька. Тож мені  доведеться учителеві писати про вчителя. А сама ж я тільки учениця…

 

        Сказала я мамі, що мені треба про неї написати. А вона - у сміх:

        - Ну от і добре. Побачу, скільки ти граматичних помилок зробиш… 

 

        Просто біда мені з моєю мамою. Що не напишу, а вона відразу: « А де кома? Отут перед «а» треба кому писати… А твій знак питання?»

 

        Тоді я замислилась. Подумала: нічого не писатиму про маму. Краще про тата. Він – бригадир на взуттєвій фабриці. Все-таки робітнича професія… І тато не питатиме, де мої коми. Отак замислилась та й сиджу.

 

        Коли раптом дзвінок. Мама відчинила двері, а я  бачу, як вона змінилася на виду:

        - Володя?.. Яременко?.. – питає.

 

         А на порозі стоїть ставний льотчик з букетом квітів. Він каже:

         - Так, це я, Оксано Семенівно. Ваш учень, колишній шибайголова Володя Яременко.

 

          Поцілував маму і дав їй квіти.

         - Та який же ти дорослий став, -  каже до нього мама і запрошує в кімнату. – А слово «знання» тепер з двома «н» пишеш, - жартує мама, - чи з одним?

          А в самої сльози радості на очах.

 

        - З двома, - сміється льотчик. – Ви мене не тільки цьому навчили. Очі на світ розкрили, дали путівку в життя! Та й не тільки мені… Ви ж моя перша вчителька.

 

         Потім ми сиділи за столом, пили чай з печивом. Я тільки дивилась на них та слухала. А вони все згадували й  згадували… Про Льоню Ушакова, який став геологом. Про Стьопу Кучеренка. Той плаває на китобійному судні. Про Валю Чайку. Вона - медсестра. Лаврін Хоменко подався вчитись на гірничого інженера. Ніна Салій закінчує залізничний технікум… Звісно, я нікого з них не знаю. Але починаю розуміти, скільки ж то мамі доводилося з усіма попрацювати, щоб, як каже цей льотчик, дати їм «путівку в життя».

 

        Тепер я збагнула, що вчитель навчає не тільки мови, історії, географії, а й любові до професії. Як моя мама.

 

         Так, учитель дає нам путівку в життя! От про це й треба написати…

 

 

 

ПЕЧИВО ДЛЯ МАМИ

Наталя Бонь

 

 

                     Руки в борошні і ніс,

                     По всій кухні біло скрізь.

                     Це ми з братиком Іваном

                     Печиво пекли для мами.

                                                                 Не просте це, друзі, діло,

                                                                 Бо воно в нас підгоріло…

                                                                 Мама щиро так зраділа!

                                                                 Разом з нами кухню мила…

 

 

 

          Другої неділі травня в усьому світі відзначають чудове свято – ДЕНЬ МАТЕРІ.

 

Гадаємо, і твоїй матусі буде приємно, якщо ти привітаєш її, подякуєш за любов і ласку, подаруєш малюнок або власноруч виготовлену листівку та порадуєш віршиком.

 

 

 

МАМИНЕ СВЯТО

Аркадій Музичук

 

 

                        Чому так багато

                        довкола тепла?

                        Це мамине свято

                        весна принесла.

                                                 Дарують їй квіти

                                                 і сонця тепло,

                                                 Здається, що літо

                                                 у гості зайшло.

                                                                            Наш дім, наче казка,

                                                                            і пісня, і сміх.

                                                                            І мамина ласка

                                                                            нас гріє усіх

 

                                                                                                        Есемески, телеграми

                                                                                                        і листівки – все для мами.

                                                                                                        Та найкращі подарунки –

                                                                                                        мої щирі поцілунки.

 

 

           ДОРОГІ ДРУЗІ!

 

         Ви надіслали чимало гарних малюнків і художніх виробів. Усім вам велике спасибі.

Ви дуже потішили нас любов’ю до творчості, до рідного краю, до своїх рідних і друзів.

 

         Чекаємо на нові творчі роботи.

Відсилайте свої  малюнки  за електронною адресою бібліотечного сайту

на рубрику «Місточок дружби»,

кращі з них ми розмістимо на сайті у рубриці "Фантазії віртуальних друзів" .    

  

 

 

 

ЧИ ЗГАДАЄШ?

Ю.Ряста

 

 

                                                Чи згадаєш, дубе,

                                                Коли виростеш,

                                                Як я тебе

                                                на руках носив –

                                                жолудем?

 

 

 

ВІЗИТ ДО ШПИТАЛЮ

(З «Малятка»)

 

 

         Завітала Мар’янка до своєї подружки Соні й побачила в неї дуже гарний вазон.

         - Дай пагінчик, - я й  собі вирощу з нього таку красу.

         От розрісся вазон і розцвів.

         Якось Мар’янка дивилася з мамою телепередачу про наших бійців у шпиталі.

         - Давай навідаєм їх, - сказала мама. – Ліків, почастунків накупимо.

         - А я ще й свій вазон віднесу.

         Поранених бійців дуже втішив їхній прихід. Вони від душі дякували і Мар’янці, й мамі.

 

 

 

             А що ти і твоя родина зробила для героїв,

які боронять од ворога нашу Батьківщину? Подумай про це.

 

 

 

БРАТ МІЙ ЇДЕ НА АТО

А. Камінчук

 

 

                    Під вікном гуде авто,

                    Брат мій їде на АТО.

                    Сяде він на бетеер,

                    Стане воїн-волонтер.

                                             Їде брат серед зими,

                                             Я кажу: - Мене візьми!

                                             Стану воїном умить,

                                             Буду край свій боронить.

                                                                               А брат каже: - Ще не час,

                                                                               У вогні горить Донбас.

                                                                               Свищуть кулі, бій луна,

                                                                               Йде із ворогом війна!

                                             Ти маленький, вибачай,

                                             Любий брате, виростай!

                                             Так, як є, тобі кажу:

                                             - Україну бережу!

                                                                              Україна в нас одна.

                                                                              Скоро скінчиться війна.

                                                                              Буде сяйво синіх зір,

                                                                              Запанує всюди мир.

 

 

 

          УКРАЇНА - це наша БАТЬКІВЩИНА! 

          В ній багато-пребагато давніх та нових міст і сіл,

                                                                  безліч річок, лісів, озер, є моря, гори, степи…

 

          Що ти знаєш цікавого про свій рідний край?

 

 

 

БАТЬКІВЩИНА

Г. Почепцов

 

 

           Батьківщина – це земля, на якій ти, народився, де народилися і твій дід і твій батько. І всі ми.

 

          Твоя Батьківщина -  твоя держава. Коли дивитися на карту, то можна побачити і гори Карпати, і річку Дніпро і рідне місто чи село. Це все твоя Батьківщина. А крізь твоє вікно видно тільки вулицю. І ще дерева. І ще ставок, де плавають качки. Але це теж куточок нашої країни, хоч його не знайдеш на карті – такий він маленький. Але з таких невеличких куточків і складається Батьківщина.

 

           Батьківщина – це твоя вулиця, де стоїть твій будинок. Це твоя школа і твій клас. Батьківщина -  єдина в нас, як мати.

 

           Її очі волошкові – то сині озера й голубі плеса річок. Моря омивають її береги.

        А як могутні роботящі руки – її заводи і фабрики. З них виходять автомобілі й трактори, потужні  тепловози, верстати, холодильники і телевізори.

 

           На безкраїх ланах її визріває зерно, я кого вистачає на теплий, запашний коровай для всіх  українських людей.

 

            Батьківщина -  це пісні, жартівливі й журливі. Пісня єднає  нас, бо її гарно співати разом. Мама співала тобі колискову, коли ти був немовлям. З піснею й далека дорога здається коротшою і цікавішою.

 

           Це й зелена трава, по якій можна бігати і співати, лежати й дивитися  в небо. Там пливуть білі хмаринки. «Агов, я тут!» -  можна гукати до них.

 

            І в полі, і в лузі, й на спортмайданчику -  тобі скрізь хороше. Бо ти вдома, на своїй землі.

Навкруги моя, твоя, наша Батьківщина.

 

 

 

ВЕСНЯНА ПІСЕНЬКА

А. Камінчук

 

 

                      Співає пташечка: «Тю-лю»,

                      Мов каже: «Добрий день!»

                      Співати з нею я люблю

                      Своїх дзвінких пісень.

 

                                                   На ґанок вибігаю я,

                                                   Щебече пташка з віт.

                                                   Весняна пісенька моя

                                                   Про маму і про світ

 

 

 

КВІТЕНЬ

М. Сингаївський

 

 

                      Квітню мій заквітчаний,

                      Місяць-квітничок,

                      Виший мені, квітеню,

                      Цвітом рушничок.

 

                                                    Синіми барвінками,

                                                    Травами і ріками

                                                    Та зеленими гаями

                                                     З червоними солов’ями.

 

 

 

23 квітня – ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ КНИГИ І АВТОРСЬКОГО ПРАВА

(Зі збірки братів Капранових «Веселих свят»)

 

 

         В Україні цей день відзначають з початку 2000-х років. А ЮНЕСКО оголосило про це свято 1995 року -  у пам’ять про Вільяма Шекспіра, Мігеля де Сервантеса та Гарсіласо де ла Веги, які померли 23 квітня 1616 р. і для вшанування книжки як найкращого способу поширення та збереження знань.

 

      Цього дня проводять різноманітні заходи: книжкові виставки, публічні читання, літературні вечори. Обов’язковим є відвідування книгарень та купівля книжок собі та друзям у подарунок. Попри те, що День книги не святкують в Україні офіційно, долучайся до цієї чудової традиції. Бо книга створила всю сучасну цивілізацію.

 

        Кожного року 23 квітня у світі з’являється нова столиця – Книжкова. Це почесне звання ЮНЕСКО надає містам, які найбільше роблять для пропаганди книжки та читання. Щоб стати Книжковою столицею світу, міста змагаються протягом кількох років -  так само, як і за право проводити Олімпійські ігри. І тільки кращі перемагають. Сподіваємося, що й українські міста колись переможуть у боротьбі за це почесне право.

 

 

 

НАША ХАТА

Наталка Поклад

 

 

                           Вся у білих рушниках,

                           наша хата — ніби птах.

                           Мчить вона через віки,

                           диво-крила – рушники.

                                                     Вишивала їх бабуся,

                                                     вишивала їх матуся…

                                                     Я теж птаху помагаю —

                                                     рушничок свій вишиваю.

 

 

 

                                                    ЛЮБИЙ ДРУЖЕ!   

 

 

  

Ти можеш  спробувати    намалювати ілюстрації

до прочитаних  казок та оповідань

  

 

і   вислати їх нам

за електронною адресою бібліотечного сайту

 

  на рубрику «Місточок дружби»   

 

 

 

 

Дзвінка Матіяш