Лісова газета

Лісова газета

  

         СТОРІНОЧКА ЗИМИ

 

 

            Грудень, Січень, Лютий.

              Мороз лютує.

            Все замерзає. 

              Коли це буває.

        

                                   В. Гринько     

 

        

     Прийшла ЗИМА . Повіває холодом, летять з неба білі зірочки-сніжинки,  прикрашають ліс та поле. Вкривають землю теплою ковдрою, щоб спочивала до весни. 

 

           ЛЮБІ ДІТИ!          

          Саме в цей час на сторінці ЛІСОВОЇ ГАЗЕТИ  розгортаються цікаві роздуми

про   природу  ВЗИМКУ, а також казки про лісових мешканців.

 

 

        Якщо вам подобається читати про ЗИМУ, ми хочемо запросити вас, малята,

 до "ЗИМОВОЇ ЧИТАЛЬНІ "  і запропонувати   КНИГИ  за цією тематикою.

                                                     

         Ними ви зможете скористатись, завітавши до бібліотеки .                        

Запрошуємо  вас  потрапити   у світ зимової фантазії,  доброї казки,

                                                                                                    читаючи  разом  з  нами!                                                       

 

 

  ЩЕДРІВКА

Степан Жупанин

 

 

                        Я несу щедрівочку в будинки,

                        Сію-вію житечко з торбинки.

                        Сію-вію зернята-зоренята.

                        Хай добром проміниться кожна хата.

 

 

                             

ГОДІВНИЧКА

Наталя Бонь

 

 

                         Для горобчика й  синички

                         Я майструю годівничку.

                         В сніжну зиму та холодну

                         Всі пташки сидять голодні.

 

                                                             Для горобчика – пшениці,

                                                             Сало свіже – для синиці

                                                             В годівничку буду класти

                                                             І не дам пташкам пропасти!

 

            

 

ГОДІВНИЧКА

В. Сухомлинський

 

 

      Діти влаштували на дереві годівницю для птахів. Щодня приносили соняшникове насіння, зерно. А для синичок – шматочок сала. От і сьогодні повісили сало на ниточці.

 

      Прийшов у дитсадок і маленький хлопчик Дмитрик. Йому дуже хотілося побачити, як снідає синичка. Став біля вікна й дивиться. Прилетіла синичка, сіла біля шматочка сала і дзьобає. Дзьобне і защебече. «Це вона дякує за сало», - думає хлопчик Дмитрик.

 

       Захотілося  йому принести для синички чогось ще смачнішого. Хлопчик дуже любив вареники з сиром. Приніс Дмитрик вареника і поклав  у годівницю. Не знав хлопчик, що синички вареники не їдять.

 

 

          А ти, друже, знаєш, що їдять синички?

          Чи допомагаєш птахам перезимувати?   Намалюй чим ти підгодовуєш їх взимку.

 

 

 

ГОРОБИНА

 В. Слєпцов

 

 

                                               На деревах біля хати

                                               Ягід зрілих так багато!

                                               Із гілок звисають ґрона –

                                               Всі оранжево-червоні.

                                               І летять з усіх кінців

                                               На сніданок горобці.

 

 

 

ЗИМА

Г. Скребицький

 

       Зима. Лісова галявина вкрита білим пухнастим снігом. Зараз на ній тихо й пусто, не те що влітку. Здається, взимку на галявинці ніхто не живе. Але це тільки так здається.

 

        Біля куща з-під снігу стирчить старий, трухлявий пень. Це не просто пень, а справжній терем-теремок. Немало в ньому затишних зимових квартир для різних лісових мешканців.

       

        Під корою сховались від холоду дрібні комашки, поряд влаштувався зимувати стомлений жук-дровосік. А у норі між корінням, згорнувшись тугим кільцем, вмостилася метка ящірка. Усі залізли в старий пень, кожен зайняв у ньому крихітну спаленьку та й заснув у ній на довгу зиму.

 

        …На самому краю галявинки, у канаві, під опалим листям, під снігом, ніби під товстою ковдрою сплять жаби. Сплять і не знають, що тут неподалечку, під купою хмизу, згорнувшись клубком, заснув їх найлютіший ворог – їжак.

 

        Тихо й пусто взимку на лісовій галявині. Тільки зрідка пролетить над нею зграйка щиглів чи синиць або дятел, всівшись на дерево, почне видзьобувати з шишки смачне насіння.

 

         А іноді вискочить на галявинку білий пухнастий заєць. Вискочить, стане стовпчиком, послухає, чи все спокійно навкруги, подивиться й далі у ліс побіжить.

 

 

         Маленькі  читачі!

 

Спробуйте   намалювати      ілюстрації  до  прочитаних  казок  і  оповідань. 

 

Надішліть нам свої   малюнки  за електронною адресою бібліотечного сайту

на рубрику «Місточок дружби»,

кращі з них ми розмістимо на сайті у рубриці "Фантазії віртуальних друзів"       

                                     

 

 

БІЖИТЬ ЗАЙЧИК

(З народного)

 

                      Біжить зайчик дорогою

                      Та й скаче,

                      Затуляється лапками

                      Та й плаче:

                                                              - Усі ж бо я городи

                                                              Обійшов

                                                              Ніде ж бо капустоньки

                                                              не знайшов.

 

 

 

СМАЧНИЙ НІС

Ольга Зубер

 

 

      Прийшла зима. Засипала все навкруги снігом, замела доріжки, вікна морозом розмалювала. Вийшла Марічка надвір погуляти. Побачила величезні кучугури снігу і вирішила зліпити сніговика.

 

      Оскільки Марічка була маленькою, то й сніговик вийшов  маленький. Не сніговик, а сніговичок. З оченятами-ґудзиками, віником-гілочкою, носом-морквинкою. Змерзла Марічка, поки ліпила сніговита, й побігла в хату грітися. Наступного ранку вийшла вона надвір. Дивиться, а в сніговита носа немає. Взяла вона ще морквинку і зробила з неї сніговиту нового носа.

 

      А наступного дня та ж сама історія: стоїть сніговик, і знов без носа. Дивується Марічка: куди ж це морквинка щоразу зникає? І вирішила вона поспостерігати за сніговиком. Пішла в хату і у віконечко позирає. Аж бачить – підкрався до сніговика зайчик, хвать морквинку  - і навтьоки!

 

      - Так от хто носа в сніговика щораз цупить! – сміється Марічка. Розповіла цю історію дівчинка бабусі. А та й каже:

 

     - На, онучко, ще морквинку. Ладнай носа сніговику!

 

      Марічка так і зробила. Побігла надвір і ще раз приліпила носа сніговикові. А наступного дня – знов морквинки немає! Ось так Марічка цілу зиму зайчика годувала.

 

        Таку-от веселу пригоду мали Марічка та її сніговичок.

       Сподіваюсь, прочитати її вам було цікаво.

     І не менш цікаво намалювати героїв цієї пригоди, або виготовити паперові іграшки з її персонажами.

        Адже з іграшками можна розіграти виставу.

 

       Подумай, а як ти можеш  підгодовувати тварин взимку.

 

 

 

  ЗАГАДКА «Згадай казку»:

О. Хлоп’яча

 

                                         Взимку в лісі загубилась,

                                         І  в ній мишка оселилась.

                                         Потім влізли у ту хатку

                                        Жабка, вовчик, зайченятко,

                                         І ведмедик, і лисичка.

                                         А була то …

                 

 

 

РУКАВИЧКА

Платон Воронько

 

 

                       Вчора Галочка-сестричка

                       Казку прочитала,

                      Як у лісі рукавичка

                      Звірам домом стала.

                                                           Я залишив рукавичку

                                                            За городом, там, де ліс.

                                                            Та ні зайчик, ні лисичка

                                                             Й вовк у неї не заліз.

                                                                                                    Я подумав – замала

                                                                                                    В мене рукавичка.

                                                                                                    Більші в мами зі стола

                                                                                                    Взяв я у сестрички.

                      В ліс відніс – у ці, мабуть,

                      Звірі влізуть, поживуть.

                      Хтозна, як в них розмістились

                      Звірі й як їм спалось…

 

                                                              А мені не пощастило –

                                                              Від усіх дісталось.

 

 

          Дорогі друзі!

         Ви надіслали чимало гарних малюнків і художніх виробів. Усім вам велике спасибі.

Ви дуже потішили нас любов’ю до творчості, до рідного краю, до своїх рідних і друзів.

 

 

 

  ЖИТЕЛІ КРАЙНЬОЇ ПІВНОЧІ

(З журналу "Малятко")

 

 

       Природа нашої планети багата й розмаїта. В кожному краї є щось особливе, чого немає в інших землях.

       Мабуть, тобі вже доводилось чути від дорослих про Арктику. Цей край розташований на півночі нашої планети, на самій маківці земної кулі. Він устелений снігом і льодом. Цілий рік там панує зима, дмуть морозяні вітри. До того ж з усіх боків Арктику оточує холодний Північний Льодовитий океан.

       І хоч морози у цих краях лютують, є чимало тварин і птахів, які живуть тут залюбки. Це тюлень і морж, білий ведмідь і гренландський кит, нерпа і нарвал, білуха і касатка, біла чайка і кайра…

 

         Я пропоную тобі ближче познайомитися з жителями Крайньої Півночі.

Ти можеш прочитати наступну казку про білих ведмежат.

 

 

 

Я ЛЮБЛЮ ТАТА

Ксенія Юріївна Богданова

 

 

       У затоці Блакитних Крижин, що неподалік від Північного полюса, стояла чудова днина. Ведмежа Малюк і його друзі подалися на прогулянку до своєї улюбленої гірки. Там вони зліпили зі снігу діда-ведмедя. Він вийшов великий-превеликий.

       - Зовсім як мій тато, - сказало ведмежа Проша.

       - А хто твій тато? – зацікавилися ведмежата.

       - Мій тато – найбільший і найсильніший ведмідь у світі, - почав розповідати Проша. – У нього от такі лапи, у нього от такі зуби. Ніхто не зрівняється з ним у силі й спритності.

       Кожного ранку він робить зарядку і піднімає гантелі. А ще він може з’їсти відразу п’ять відер риби, а на десерт заїсти все  це сотнею солодких морожених бурульок у шоколаді.

     - Подумаєш, - сказало ведмежа Тимко, - знайшов, чим хвалитися! Найкращий – мій тато. Він найсміливіший. Він літає на великих білих літаках. Вміє стрибати з парашутом. Він і мене навчить стрибати, коли я підросту!

     - Оце так! Захоплено вигукнули ведмежата. Раптом почувся шум, і повз ведмежат  пронісся джип-снігохід. З нього визирнула усміхнена голова.

      - Усім привіт! – сказала голова і зникла разом із джипом у сніжному вихорі.

     - А це мій тато, - вийшло наперед ведмежа Кокос. – Мій тато найкращий. Він великий начальник. У нього багато справ, він завжди зайнятий. А на день народження він купить мені мопед-снігохід!

      - Пощастило тобі з татом, схвально сказали ведмежата і подивилися на Малюка. – А ти чого мовчиш? Розкажи нам про свого тата.

       Малюк опустив очі і почав колупати лапкою сніг. Він намагався згадати, чим же його тато виділяється серед інших ведмедів.

       - Я люблю свого тата, тому що він найлагідніший! Коли він приходить з роботи, то гладить мене по голівці. Він возить мене на спині, читає книжки. А ввечері вкладає спати і придумує чарівні казки.

       - І все? Знайшов, чим здивувати! – засміялися ведмежата.

       Малюк прийшов додому смутний.

       - Ти чому такий смутний? – запитала його мама.

       - Мамо, ми… вони… я…

       І крізь сльози Малюк розповів, як усі посміялися над ним.

       - Ну, тут плакати не треба, - відповіла мама, обіймаючи Малюка. – Треба радіти, що в тебе гарний тато. Головне в житті, дороге ведмежа, - це доброта і любов.

       Вони ніколи не закінчуються. У них немає меж. Немає різниці, ким ти будеш: льотчиком, чи вченим. Важливо, щоб доброта і любов не залишили тебе.

Коли ввечері додому прийшов тато, Малюк міцно обняв його і сказав:

       - Татусю, я дуже тебе люблю.

       - І я тебе теж люблю, - відповів тато і погладив ведмедика по голівці.

       Наступного дня Малюк знову грався друзями, бігав, перекидався і думав: «Як добре, що в нас у всіх такі гарні тата!»

 

         Любий друже! Чи любиш ти свого тата? Якщо так, тоді скажи йому: «Я тебе люблю!»

Розкажи про свого тата: як його ім’я, по батькові і прізвище, пригадай, де він працює. Намалюй його.

 

 

 

ПРО ФЕЮ ДОРОФЕЮ

Вікторія Ковальчук

 

 

          Маленька дівчинка Дорофея намалювала заметіль схожою на її бабусю. Тільки зачіску замінила на  модні дреди з бурульок. Модницею вийшла хурделиця!

 

         Дорофея радіє зимі – все навкруги стало таким казковим, непізнаваним.. Можна зліпити снігову бабу, можна покататися на санчатах, можна довго-предовго роздивлятися візерунки на вікнах, намальовані морозом… А ще дівчинка з нетерпінням чекає на Різдво, Новий Рік, на подарунки від Св. Миколая!

 

 

           Розкажіть, любі діти, за що любите зиму ви?

 

 

       - Мамо, мамо, подивіться у  вікно! – в захваті гукає Дорофея. – Всі дерева і кущі перетворилися за ніч у мереживо.

 

       - Це іній ліг на гілочки. Якщо уважно придивитися, то іній схожий на крижані голочки, що кладуться одна на одну будь-як і утворюють пухнастий тонкий шар.

 

       - Може, й так, а може, на хмарці сидить рукодільниця, і плете вона снігові мережані чохли для дерев, кущів, щоб їм не було так холодно… Виготовляє ажурні сніжинки - мрійливо зауважила Дорофея.

 

 

         Спробуйте і ви, дорогі малята,намалювати свою власну, неповторну, красиву сніжинку.

 

 

 

СНІЖИНКИ

Аркадій Музичук

 

 

                      Спускався дощ з хмаринки,

                      Щоб намочити спинки,

                      Голівки, руки, личка…

                      Така у нього звичка.

 

                                                            Враз на легеньких прутиках

                                                            Розкрились парашутики,

                                                            Сказали гостю: «Друже,

                                                            Кропи нас, нам байдуже».



 

 

ЛЮБИЙ ДРУЖЕ!

 

Спробуй  намалювати   ЗИМУ

 

                                                   такою, як ти її уявляєш.

 

Сподіваємось,

що надруковані оповідання, казки та вірші

допоможуть тобі у виконанні цієї творчої роботи.

 

Ти можеш

вислати нам свої     малюнки  

 за електронною адресою бібліотечного сайту

на рубрику «Місточок дружби». 

 

  Чекаємо з нетерпінням!   

 

 

Normal 0 false false false MicrosoftInternetExplorer4

Прийшла довгоочікувана весна... 

Весна завжди радує нас своєю красою, легкістю та сонячними зайчиками… Як же довго ми чекали цього весняного сонячного тепла! Адже очі стомилися від білого снігу, що кілька місяців укривав весь світ, від морозів та холодних вітрів! Очі засумували за сонцем!

Якою довгою видалась нам ця зима!.. Так здається саме тому, що у кожному серці починає назрівати бажання зустрітися з природою, з її пробудженням від глибокого зимового сну.  Кожному з нас хочеться побачити перший зелений пагінчик, понюхати перші весняні квіти, несподівано почути веселий спів пташок…

Всі ми з нетерпінням чекали на прихід весни! Цю пору року на землі люди  називають просто – РАНОК РОКУ!