Живопис -

один з основних видів образотворчого мистецтва, характерною ознакою якого є зображення предметного світу на площині за допомогою кольору. 

Акварель –

це мілко розтерті водяні фарби, а також техніка живопису такими фарбами. Слово "акварель" походить від латинського "аква" - вода. Такими чудовими водяними фарбами писали і в давнину: єгиптяни на папірусах, а в країнах Сходу - на шовку і слоновій кості. Російські майстри у рукописних книгах розфарбовуввали аквареллю малюнки і заголовні літери.

Найдивовижніша властивість акварельних фарб - ПРОЗОРІСТЬ та ЛЕГКІСТЬ... 

Композиція –

взаємозв’язок головних і другорядних компонентів художнього твору, умовно розкриваючи його зміст і побудову. 

Пейзаж –

це зображення природи: лісу, поля, неба, моря. А якщо художник намалював місто: будинки і вулиці, мости і ліхтарі, візерунчасті огорожі, сквери, - це пейзаж міський.

Пейзаж існує не тільки у живопису, а й у літературі, причому і в поезіїї, і в прозі.

Пейзажем можна назвати не тільки картину чи опис у книзі, але й краєвид, що відкривається за поворотом шляху, з вершини горба, з вікна рідного дому. 

Палітра –

невеличка дощечка, на якій поєднують та змішують фарби, що використовує художник під час роботи над художнім твором. Цій дощечці належить дуже велика роль у мистецтві художника. Адже головне у живопису - мова фарб і їх поєднання. А всі перетворення фарб відбуваються на палітрі.

Художникові мало основних кольорів. Він бере до рук палітру, пензля і починає важку, захоплюючу роботу. Кольорів, що з'являться на палітрі, не знайти у коробці фарб, ці кольори художник колись побачив сам у природі або у тому предметі, котрий малює,  і тепер знову створює їх на палітрі, поєднуючи і  змішуючи фарби. 

Ілюстрація –

композиція виконана на тему літературного твору 

Горизонт –

умовна лінія перетину неба та земної поверхні 

Репродукція –

друкована копія оригінального художнього твору 

Мольберт –

(від нім.) станок (дерев'яний або металевий) для закріплення полотна, картону, дошки на потрібній для роботи художника висоті. Станки для малювання існують стаціонарні та переносні (для етюдів) 

Натюрморт –

у перекладі з французської - мертва природа. Картину, де зображені речі і предмети, а самої людини, як правило, немає, називають натюрмортом. Такі картини писали у 17 ст. голландські майстри.

Талановиті художники вміють знайти прикмети життя навіть у простих речах і передати  захват від краси та різноманіття чудових барв, форм природи. Вони вміють показати захоплення предметами, створених руками людини. Художники вміло передають на полотнах прозорість скла і важкий з відливом блиск візерунчастих срібних тарелів. Талант художника оживляє "мертву природу" і перетворює її за допомогою фарб та пензля на витвір мистецтва.

Портрет –

це зображення людини, зроблене вугіллям або олівцем на папері, фарбами на полотні. Хороший портрет не просто схожий, він розкриває глядачеві риси характеру і зовнішній вигляд людини, оскільки погляд талановитого художника дивиться глибоко, а пензель слухається задуму. Портретист може зобразити на полотні цілу родину або групу людей, об’єднаних спільною справою.

Автопортрет –

це портрет зроблений художником із самого себе. Слово "авто" - грецьке, означає "сам", "свій власний".

Третьяковська галерея –

картинна галерея Павла Михайловича Третьякова, який жив у Москві у другій половині минулого століття. Багато хто вважав Павла Михайловича диваком, тому що усі гроші він витрачав на купівлю картин, котрі він розвішував по кімнатах свого просторого будинку. Третьяков був тонким цінителем і знавцем мистецтва. Кращі російські художники вважали себе його друзями. За проектом художника Васнецова було збудовано новий будинок галереї для картин Третьякова. Третьяков дозволяв дивитись на картини усім бажаючим, а в кінці 19 ст. подарував картини і галерею місту Москві. Нині у цій галереї більш як 50 залів. Третьяковська галерея сьогодні - одне з найбільших зібрань творів російських художників.

Ермітаж -

красивий величний музей-палац, що розташований на березі Неви, у центрі Санкт-Петербурга Росії. Увійшовши в нього, можна опинитися у країнах стародавнього світу, зустрітися з людьми, що жили за століття і навіть за тисячоліття до нас, дізнатися, як жили у різні часи різні народи: що вони будували, про що думали, які робили відкриття. Тут можна побачити тисячі речей, котрі можуть про це розповісти. Тому що у залах Ермітажу зібрано багато прекрасних мистецьких творів художників та скульпторів різних народів. Завдяки колекціїї музею можна ближче ознайомитися з мистецтвом Голландії 17-18 ст., Італії, Росії, дізнатись про історію Стародавнього Риму, Стародавнього Єгипту, Стародавньої Греції тощо.  Слово "ермітаж" у перекладі з французької означає "усамітнений куточок". Колись у цих пишних палацах жили російські царі.

 

СІМ'Я ПЛЯМОК

(За Л. Любарською «Якого кольору небо») 

Жила-була велика сім’я плямок – дідусь і бабуся, батьки та їхні діти. Найменшу плямочку назвали крапкою. Коли плямки рухалися, то залишали за собою слід – лінію. За напрямком їх руху лініям дали назви -  горизонтальні та вертикальні. А короткі назвали штрихами. Вся сім’я любила бешкетувати – кружляти, стрибати! Тому лінії виходили різні – прямі, ламані, хвилясті, дугоподібні, довгі або короткі, товсті й тонкі.

 

Продовж казку, малюючи сім'ю плямок у своєму альбомі. 

Придумай цікаві пригоди, які могли б з ними статися.   Склади за своєю розповіддю довільну композицію. Підпиши імена усіх членів родини.

Ти можеш вислати нам свої    малюнки  

 за електронною адресою бібліотечного сайту

на рубрику «Місточок дружби».  

 

ЯК КОРИТСУВАТИСЬ АКВАРЕЛЬНИМИ ФАРБАМИ

(За Л. Григорьєвою «Якого кольору небо») 

Перш ніж сідати малювати акварельними фарбами, треба придбати пензлик, банку для води, палітру і ганчірочку. 

Пензлик має бути круглий, м’який, пружний, з загостреним кінчиком. 

Палітрою, тобто пристосуванням, де змішують, розводять і пробують фарби, може бути біле блюдечко або аркуш білого паперу.

Акварель – прозорі фарби. Тому не можна їх брати густо: від цього робота виходить грубою, брудною.

Не можна знімати зайву фарбу пальцями і струшувати пензлика куди попало. Для цього є ганчірочка.

Не можна змішувати різні фарби прямо у чашечках. Від цього фарби псуються і втрачають свій колір. Щоб змішувати фарби, є палітра.

Води не бійся: частіше мий пензлика. Не лазь у фарби брудним пензликом. Якщо вода у банці забруднилася – зміни воду. Брудна води псує кольори фарб.

По роботі вимий пензлика, витри його ганчіркою, щоб волосинки склались вістрям. Вимий палітру і банку для води.

Все прибери в належне місце.