СТОРІНОЧКА  ОСЕНІ 

V2

ЛЮБИЙ   МАЛЕНЬКИЙ    ЧИТАЧУ!              

Проминуло літо й настала пора, яку часто називають чудовою, замріяною, золотою...  Вона особливо м’яка, ніжна, як гарна мелодія. Слухаєш, спостерігаєш природу в перші осінні дні і відчуваєш усю її урочисту красу. У ній поєдналися чарівність барв теплого літечка з першими подихами наступних холодів зими.
Крутиться ця мелодія білим туманом над річками й озерами. Шарудить опалим листям у садах, міських парках і лісах. Сипле золоті листочки на землю, щедро виграючи золотими фарбами.
А листячко замріяно падає, кружляє між гілками й лягає м’яким шаром на землю. Яка чудова, запашна і золотиста сиплеться ковдра! Під цією ковдрою оселяться на зиму комахи, лісові миші, їжаки.
А що ти знаєш про осінь? Чим вона відрізняється від інших пір року? Пригадай, де ти бував восени, що цікавого спостерігав у природі? Що тебе найбільше вразило, які прикмети осені запам’яталися?
Чи помітив як осінь гуляє полями, лісами і луками?  Часом, ховаючись у хмарах, починає бризкати дощиком, проводжаючи перелітніх птахів. Осінь прощається з ними - махає їм жовтим листячком, тихенько зітхає й дмухає сріблястими павутинками… 
Якщо тобі  подобається читати про ОСІНЬ, ми хочемо запросити ТЕБЕ, ДРУЖЕ, до "ЧИТАЛЬНІ ОСЕНІ" і запропонувати     КНИГИ   за цією тематикою. Ними ТИ зможеш  скористатись, завітавши до бібліотеки . Запрошуємо  ТЕБЕ   потрапити   у світ фантазії,  доброї казки, читаючи  разом  з  нами!

ЗОЛОТОПАД
Аліна Максакова
В полі зібрали уже врожаї,
Птахи відлітають у теплі краї,
Листя кружляє, летить невпопад,
ОСІНЬ ВІТАЄТЬСЯ – ЗОЛОТОПАД.

ЗОЛОТОКОСА
В. О. Сухомлинський
Коли сонечко стає нижче по небу ходити, в темному лісі прокидається золотокоса БАБУСЯ. А люди кажуть: ОСІНЬ. Вона тихо йде зеленими лугами. Де стане, там на траві залишаються білі кристалики льоду. А люди вранці кажуть: заморозок. Приходить золотокоса до саду, доторкається до дерева – і листя на ньому стає жовте, червоне, оранжеве… А люди вранці кажуть: золота осінь. А золотокоса БАБУСЯ удень ховається в темному лісі. Жде ночі.

ЯК ПОЧИНАЄТЬСЯ ОСІНЬ
В. О. Сухомлинський 

Осінь – це дочка Діда Мороза. Старша дочка, бо є ще в нього молодша доня – Весна. В Осені коси заквітчані пшеничними колосками й червоними ягідками калини. Ходить Осінь лугами, берегами. Де зітхне, там холодом війне.
Любить Осінь ночами сидіти на березі ставка. А вранці над водою підіймається сивий туман і довго не розходиться. Оце й починається Осінь.
Бояться Осені пташки. Як тільки побачать її ластівки, злітаються і про щось тривожно радяться. А журавлі піднімаються високо в небо й тривожно курличуть.
Любить Осінь заходити в садки. Доторкнеться до яблуні – яблука жовтіють.
А дятли радіють, зустрівшись із Осінню: голосно щебечуть, перелітають із місця на місце, шукають поживи на деревах.
Сьогодні теплий, сонячний день. Низько стоїть сонце – світить, але не дуже гріє. Сіла старша донька Діда Мороза під стогом сіна, розплітає косу, гріється. Співає пісню про срібні павутинки. 

Намалюй дари осені.  Спробуй розповісти у  своїх малюнках про осінню пору.

Зверни увагу на древа, які не змінюють свого кольору.  А також на ті, що вбралися в нові шати.  Намалюй або зроби аплікацію з кольорового паперу.  Що ще цікаве  можна показати на своїх малюнках про осінь. Подумай чим вона приваблива?

ПРИСЛІВ’Я
Вересень червоне літо проводжає, осінь золоту зустрічає.
Жовтень ходить по краю та виганяє пташок із гаю.
Листопад вересню онук, жовтню – син, а зимі рідний брат.  

ПЕРШИЙ ПОДИХ ОСЕНІ
 А. С. Волкова
 
Одна з перших ознак осені – поява в повітрі легких крилатих насінин клена, сосни, берези, осоту, кульбаби.
Перший місяць осені за календарем -  ВЕРЕСЕНЬ. Тихі, задумливі  вересневі дні ще теплі, наче літні. Та подих осені вже відчутний у вечірній  і нічній прохолоді. День народжується в осінньому серпанку, але поступово туман зникає, розсіюється. Піднімається сонечко і обігріває землю.  
Нерідко початок вересня дивує своїм теплом, яскравістю, здається літо повернулося. Сонце ще довго сяє на ясному небосхилі, та воно вже не таке гаряче, як влітку, а ніжно-ласкаве, лагідне. Повітря прозоре й легке, в ньому далеко чути кожен звук. Проте зменшення світла і зміна кольорів у природі вказують на осінь.
На газонах квітнуть ще яскраві, різнокольорові айстри й жоржини, червоні канни, милують око оксамитові чорнобривці. Та як тільки набіжить хмаринка, спохмурніє сонечко. Одразу стає видно, як змінюються барви навколо: золотяться березові гаї, на бульварах і в парках встеляються першим жовтим листям доріжки.
Вітер підхоплює крилаті насінини берези й липи, клена і сосни й переносить їх на далекі відстані. На своїх парашутиках з легких пушинок подорожують з місця на місце й насінини кульбаби та осоту.
Помітно скорочується день. 23 вересня на всій земній кулі день дорівнює ночі -  рівно по 12 годин кожний. Тому й звуть його днем осіннього рівнодення. Після нього ніч стає все довшою, а день зменшується. Настають короткі осінні дні. Швидкими кроками вступає осінь у свої володіння.

ЗОЛОТА ОСІНЬ
А. С. Волкова 

Природна зелена речовина – хлорофіл виробляється  рослиною  під дією сонячного тепла і світла. Восени листя жовтіє або червоніє, бо сонячного світла і тепла меншає, виступають барвники, які влітку були сховані.
ЖОВТЕНЬ наступний місяць осені. Назва його пов’язана з кольором, що переважає в цей час у природі. Листя на більшості дерев, трави та багато інших рослин розфарбував жовтень в усі відтінки жовтого й червоного кольорів. Поглянеш навколо, зупинишся  і неодмінно замилуєшся художником-жовтнем. Яких тільки кольорів не побачиш перед собою!
Виблискують у небесній сині жовтою різьбою берези, святковими у своїй красі стоять золотаво-червоні клени, переливаються бронзою осики, від фіолетово-червоних до мідних відтінків сяють вдалині ще вбрані в свої шати дерева.
Вирує навколо чарівна золота осінь. Тільки десь на каштані причаївся собі зелений «їжачок». Гойдає вітер гілочку, розкриваючи зеленого «їжачка», і ось вже падає на землю коричневий блискучий каштанчик.
Пагорби й схили відсвічують багряно-жовто-золотистими барвами. Вітер починає зривати яскраве листя з каштанів і кленів, осик і берізок.
Відцвіло на озерах латаття. А стара вільха нахилилась до озера, неначе вклонилася йому.
На осінніх полях і луках стало зовсім порожньо. Більшість квітів уже відцвіли і розсіяли своє насіння. Лише подекуди ніжне синювато-лілове суцвіття свербіжниці прикрашає луки. Сміливо підставляє вона свої кучеряві голівки осінньому сонечку. Її маленьке суцвіття нагадує айстри. Зустрічаються ще зрідка і яскраво-жовті, блискучі квітки золотавих калюжниць. Неподалік від них розкидані купками братки, їхні біло-жовті-фіолетові малесенькі пелюстки привітно виглядають поміж трав. Це вони вдруге зацвіли серед осені.
А на газонах та в садках ще милують око різнокольорові хризантеми: білі рожеві, блідо-фіолетові, золотисто-червоні.

ПОХМУРА ОСІНЬя
А. С. Волкова 

Скромна краса пізньої осені. ЛИСТОПАД найчастіше сумний. Зникли яскраві барви, віддзвеніли пташині голоси. Стало тихо в садах і парках. Природа ніби причаїлася, чекаючи зимових холодів. Спохмурніло, насупилось, стало свинцево-сірим небо. Потекли з нього ниточки осіннього дощу. Він може йти день, два, цілий тиждень і більше.
Холодно й непривітно. День сірий і вологий. Настала похмура осінь.
Вітер сильно дмухнув на хмари, зібрав їх до купи, і закрили вони надовго сонечко. Спочатку осінь лічила листя на деревах, відривала по одному. Потім якось одразу знявся вітер, напружився, війнув дужче, і дерева ніби зітхнули разом, скинули з себе останнє вбрання.
Короткі дні у листопада. Вранці стеляться над землею білі тумани, а хмари так низенько спускаються, що обгортають собою землю, наче білою і сірою ковдрами. Обнялися вони туманами, стало сіро й сумно в природі. Та інколи сонечко розірве важкі хмари, гляне на землю привітно, розвеселить її трохи й знову сховається.
Пізньої осені на болоті достигає журавлина. Її красиві червоні ягідки видно здаля – лежать собі зверху на купині. Журавлина зовсім не боїться морозів, тому збирають її пізно восени чи навіть узимку.
ЛИСТОПАД – ворота зими. Нерідко буває, що й сніжок випаде. Заблищить після першого морозу калюжа на вулиці. Прогляне сонечко – вона може й розтанути.
Хоч і не дуже веселий листопад місяць, та є в ньому і своя принадність – у поступовій таємничій зміні природи перед зимовим сном.

Діти! Чи доводилось вам спостерігати за змінами у природі?
Спробуйте! Це дуже цікаво.
Для цього зробіть КАЛЕНДАРИК
і записуйте туди позначення стану погоди протягом року.
А тоді зіставте із спостереженнями у наступному році.

Чи значні зміни відбудуться у природі? 

 МЕШКАНЦІ ЛІСУ
А. С. Волкова

Дружно готуються до зими всі мешканці лісу

Не спорожнів ліс восени. Кожен його мешканець зайнятий своїми важливими справами. Основне -  це добре підготуватися до зими. Та в теплий сонячний день хочеться й розважитись. Особливо втішні восени білочки. Граються вони між собою в схованки, полюбляють ганятися за сонячним зайчиком. Пробіжить він по дереву – білочка за ним. Схопить горішок, грибочок сховає і знову кидається за променем. Потім промінь за білочкою, а вона за ним – на другу гілочку.
Їжачок-трудівничок завжди в роботі. Знайде купу листя, пірне в нього, вийде, а на голках уже наколоті листочки. Віднесе він листячко в свою нору під деревом, ще й за мохом збігає. Потім знову за листям. Так зранку до вечора, доки не встелить собі зимову м’яку постіль. Тоді сховається в ній, згорнеться клубочком і  спатиме під м’якенькою й теплою ковдрою аж до весни.
Готуються до зими й трударі-бобри. Звалять дерево, перегризуть своїми міцними зубами на шматки, сплавлять їх річкою у свої хатки. Нерідко трапляється, що їхні сусіди – лосі й зайці – об’їдають кору підготовлених до зими дерев. Тоді бобрам знову доводиться братися до роботи.
Ведмідь вибирає в тихому густому лісі закуток під великим деревом і там готує собі барліг. Викине зайву землю, нанесе туди сухого листя й гілочок ялини, стане затишно, тоді вкладеться на всю зиму спати.
У букових лісах стадами збираються кабани, щоб перед зимою нагуляти собі для тепла трохи жиру. У жовтні-листопаді линяють куниці, лисиці, тхори, змінюючи своє хутро на зимове – пухнастіше й тепліше. Змінить свою літню сіреньку шубку на біленьку і зайчик.
Борсук восени теж запасається жиром, споживаючи для цього жуків, ящірок, ягоди і  плоди. Потім згребе до себе в нору опале листя, зробить теплу постіль і ляже на зиму спати.

ДАРУНКИ ЛІСУ
А. С. Волкова 

Осінній ліс приваблює не лише красою, а й своїми дарунками. Чого тут тільки не знайдеш восени! Справжня комора природи. Під ніжними променями сонечка блищить чорна бузина, розчервонілися соковиті плоди барбарису, калини, шипшини. Синьо-сизі ягідки глоду на початок осені  дуже терпкі. Як тільки вдарить перший мороз, стануть вони солодкими і смачними. У вересні достигають горіхи на ліщині, збирають їх білочки й борсуки, бурундуки й ведмеді. Охоче ласують ними дорослі й діти. Дарунки ліс розкидав і під ногами. Нахились, у глибині заростей натрапиш на сімейку груздів, таких м’ясистих, запашних. У теплі вологі осінні дні зустрінуться ще й білий гриб, рижики і маслята. Ось сімейка лисичок зовсім не криється від людей. Бери скільки хочеш! Стоять на товстеньких ніжках підберезники й красноголовці. Поряд з кущиком бузини дуже багато різнобарвних сироїжок: блідо-фіолетових, жовтуватих й червонястих. Зверху всі різні, а знизу однаково білі. Трохи пізніше на березових пеньках і поблизу  від них зустрінуться гриби опеньки. Ростуть вони цілими родинами. Кожен у цяточках, ніби засмаг на осінньому сонечку. Повними кошиками своїх багатств зустрічає нас ліс. Тож і ми повинні завжди пам’ятати, що можна брати в лісі гриби, ягоди, горіхи, квіти, не руйнуючи при цьому грибниць, не ламаючи гілок, не знищуючи коріння, щоб ці рослини змогли відновитися знову, щоб дерева і кущі давали влітку прохолоду, а взимку затримали сніг і захистили землю від морозів.

ЛІСОВА КАЗКА
А. С. Волкова

Завітай осінньої пори до лісу! Придивись, який урочистий він у своєму осінньому вбранні. Пахне дубом і сосною, дрімають дерева під останнім теплим промінням. Дивні перетворення відбуваються в лісі. Ось, наприклад, тихо-тихо в осиковому гайку. Раптом чути – падає гілочка. Лежить вона на землі ніжна й тендітна. Потім з тихим шарудінням опустилася ще одна. Вітру немає, а гілочки падають і падають. На дереві жодного зламу, ніби цю гілочку взяли і просто вийняли. Це гілкопад. Ним починається листопад у осики. На кущах крушини глянцеві чорні ягоди. Поряд – червоних і зовсім зелених, а на окремих гілочках подекуди ще білесенькі квіточки. На ліщині де-не де помітні останні горішки. Часом на лісових галявинах вогником спалахують квітки льонку. Між кленами дивляться в небо червоні сонячні віконця. Клен вважають наймальовничішим деревом наших лісів за його стрункість, розлогу крону і візерунчасте листя. Поблизу великого пня останні кетяги пурпурової брусниці. Рожевіють кущики бересклету. Вогнем палають плоди горобини. Пишне вбрання мають дуби. Вони так і весну можуть зустріти – вдягнуті в темне пожухле листя. Є серед них велетні, які стали історією свого краю, його живими пам’ятниками. Відомий запорізький дуб-богатир віком понад 600 років, висотою 36 метрів, що дорівнює дванадцятиповерховому будинку. Обхопити такого велетня зможуть узявшись за руки, не менше 4-5 чоловік.
А в Черкаській області росте холодноярський дуб, якому понад 1000 років. Зустрічаються і липи-довгожителі, і тополі. Всі вони лісові пращури сучасних дерев. 

ТЕПЛІ ШУБИ
Віра Паронова

На деревах пожовтіли листочки. Прилетів у ліс холодний вітер і позривав листя, щоб не заважало йому літати туди-сюди. Холодно стало. Змерзли звірі. Зібралися разом ведмедик, лисичка, білочка і зайчик. Стали думати, що робити.
- Треба прогнати вітер з нашого лісу, - пробурмотів ведмедик.
- Щоб його прогнати, спочатку треба впіймати, - мовила мудра лисичка.
- Я спробую наздогнати його, - зголосився зайчик.
Бігав зайчик за вітром аж три дні і три ночі. Не зумів наздогнати, упав змучений на жовте листя, заплющив очки. Тоді вітер сам підлетів до зайчика:
- Гу-у-гу! Тепло одягайся, побігайчику, бо буде, ще холодніше – зима іде.
Послухався зайчик, поміняв свою стару сіру шубку на нову – пухнасту й біленьку. Побіг він до друзів сказати, щоб і вони теплі шубки одягли. Лисичка з білочкою послухались. Почали ведмедика шукати, та не знайшли. Він вже спав у барлозі під старою березою. 

 ЛЮБИЙ ДРУЖЕ! 
Спробуй  намалювати  ОСІНЬ    такою, як ти її  уявляєш. 
Сподіваємось, що надруковані  оповідання, казки та вірші 
допоможуть тобі у виконанні цієї   творчої роботи. 
Ти можеш вислати нам свої     малюнки   за електронною адресою бібліотечного сайту на рубрику    «Місточок дружби». Чекаємо з нетерпінням! 

Normal 0 false false false MicrosoftInternetExplorer4

Прийшла довгоочікувана весна... 

Весна завжди радує нас своєю красою, легкістю та сонячними зайчиками… Як же довго ми чекали цього весняного сонячного тепла! Адже очі стомилися від білого снігу, що кілька місяців укривав весь світ, від морозів та холодних вітрів! Очі засумували за сонцем!

Якою довгою видалась нам ця зима!.. Так здається саме тому, що у кожному серці починає назрівати бажання зустрітися з природою, з її пробудженням від глибокого зимового сну.  Кожному з нас хочеться побачити перший зелений пагінчик, понюхати перші весняні квіти, несподівано почути веселий спів пташок…

Всі ми з нетерпінням чекали на прихід весни! Цю пору року на землі люди  називають просто – РАНОК РОКУ!