Історія Черкаської області

Біографія черкаських вулиць (2018)

Історичний екскурс для учнів 5-9 класів

 

Вип. 1

 

Підготувала В. М. Корженевська

 

    Кожна вулиця Черкас має свій стиль і шарм, долю й історію. Мешканцям міста відомі такі вулиці як Хрещатик, О. Дашковича, Б. Вишневецького, Смілянська, Благовісна, Гоголя, бульвар Шевченка тощо. Але далеко не всі містяни достеменно знають чому вони були саме так названі.

 

ЧИТАТИ ДАЛІ

"Пам'ять, одягнена у камінь": пам’ятники, монументи й обеліски Черкащини (2015)

(до 70-річчя Перемоги над нацизмом у Європі)

Краєзнавча розвідка для учнів 5-9 кл.

 

Підготувала: Ієвлєва Н.Г.

 

      Минуло 70 років як закінчилась Друга світова війна. Вона завершилася впевненою перемогою над нацистськими загарбниками, але занадто дорогою ціною… Увесь світ здригається від споминів про мільйони загиблих, знівечених людей, яким довелося пройти крізь пекло війни. Безліч героїв під шквалом ворожих куль ішли в атаку, до останнього подиху стискали штурвали танків і літаків, стояли на смерть біля гармат і кулеметів в ім’я великої Перемоги, в ім’я щастя майбутніх поколінь.

      Вшановуючи світлу пам’ять загиблих, людство створило їм пам’ятники, монументи, обеліски, братські могили, до яких покладають квіти. Кожна така споруда має свою героїчну історію, присвячена певним трагічним подіям. Ця краєзнавча розвідка розповідає про такі пам’ятники на Черкащині. Адже і в нашому краї точилися криваві битви, гинуло багато людей, звершувалися великі подвиги. Понад 160 уродженців сіл і міст Черкаської області у роки війни були удостоєні звання Героя Радянського Союзу.

 

ЧИТАТИ ДАЛІ

Легендарна Дніпровська флотилія (2013)

Краєзнавчий екскурс

( для  учнів 7-9 класів)

Підготувала І.І. Акімова

 

 

З середини липня 1941 року територія Черкащини стала ареною запеклих кровопролитних боїв. Черкаською землею  котився руйнівний воєнний вал, не обминаючи жодного, навіть найменшого, населеного пункту. Ворожа авіація щодня наносила бомбові удари по укріпленнях армії  і переправі через Дніпро…Притиснуті до річки радянські воїни воювали до останнього патрона, тисячі з них полягли в нерівному бою, багато загинуло під час переправи.

  Дніпро став свідком незвичайної мужності та героїзму радянських воїнів – червоний від людської крові, він стогнав…

…Все далі і далі відходять від нас події серпня-вересня 1941 року, коли радянські війська змушені були залишити окуповані нацистами Канів, Черкаси, Київ. Але ті трагічні дні сорок першого ніколи не зітруться в народній пам’яті. І ще довго будуть відкриватись героїчні сторінки, серед яких – безсмертні подвиги моряків Дніпровської військової флотилії.

Attachments:
Download this file (Легендарна Дніпровська флотилія САЙТ.pdf)ЧИТАТИ ДАЛІ[ ]688 Kb

Подвиг. Пам’ять. Життя : до 70-річчя Великої Перемоги (2014)

Анотований список літератури  для учнів 7-9 класів

 

Підготувала Н.О. Діденко 

 

В історії народів світу є події, які залишають глибокий відбиток у пам’яті людській. До таких подій, безумовно, слід віднести Другу світову війну.

1939–1945… Лише тире розділяє ці дати, а в житті — понад 20 мільйонів загиблих, яких забрала війна,та страшні сліди, які вона залишила.  

Війна  різким вихором посеред літнього буяння природи увірвалася в життя мільйонів наших співвітчизників чорного ранку 22 червня 1941 р. І судилося цьому дню стати не черговим яскравим днем, а початком найгіршої в історії ночі, що тривала 1418 страшних діб.

Найтяжчі випробування нависли непосильним тягарем над нашим народом. У перші ж дні страшної небезпеки більшість чоловіків були мобілізовані на фронт. Перед навченим, бездоганно обмундированим і блискуче озброєним ворогом  постали звичайні робітники і колгоспники, вчителі і пекарі, колишні випускники шкіл, які дорослішали на полі бою і, навіть, діти. Настали неймовірно тяжкі дні окупації.

Безумовно, за всіма розрахунками, гітлерівці мали блискавично і без перешкод отримати перемогу у своїй лихій ході проти мирного людства. Але ворог не врахував головного — величезного морально-патріотичного духу нашого народу та його безмежної любові до рідного краю. Кожен наш співвітчизник сприйняв цейбіль і трагедію,як особисту біду. 
Героїзм і самопожертва не знали меж, і саме їх масовий характер і знищив ворога.

Тож давайте відкриємо навстіж свої серця і приймемо в них трагічне і героїчне минуле свого народу, який пережив смерть і горе, жахи і страждання, насильство і приниження, низько вклонімося його подвигу.

 

 

Бойко В. Слово після страти ; Якщо на землі є пекло... : докум. повісті / В. Бойко ; літ. запис М. Сидоренка. – К. : Дніпро, 1990. – 686 с.

Автор творів — колишній в'язень Освенціма, учасник руху Опору,якому було 16 років, коли його вивезли на каторжні роботи до третього рейху. Хлопець не хотів миритися зі своїм рабським становищем:сім разів утікавіз табору, брав активну участь в антифашистському русі Опору, за що  був засуджений до страти. Усвоїх невигаданихповістях автор розповідає про муки й страждання людей різних національностей, на які їх прирекли гітлерівські варвари в таборах смерті, про інтернаціональне братерство в'язнів, про їхню боротьбу з фашизмом.

 

 

Гончар О. Людина і зброя : роман / О. Гончар. – Х. : Фоліо, 2007. – 318 с. : ілюстр.

 

Роман  присвячений  пер­шим найтрагічнішим і найдраматичнішим місяцям війни. Герої роману – молоді люди, які залишили студентські лави задля того, щоб захищати рідну країну, і які   ціною власного життя  відстояли свободу своєї Вітчизни.

Розповідь концентрується навколо трьох основних подій: кровопролитних боїв на Росі, героїчного захисту Запоріжжя, трагічних днів оточення.

Про­тиставляючи такі поняття як людина і зброя, війна і мир, Олесь Гончар і в численних авторських відступах, і в розду­мах героїв (вони ж бо історики) міркує про те, чому виникає у людини потяг до самознищення, чому людство не враховує найжорстокіших уроків історії? Протиприродність війни, на думку автора, в тому, що на її кривавих дорогах гине юнь, інтелектуальний цвіт нації, майбутнє народу, калічаться долі сотень і тисяч людей.

 

 

Горб-Дубова Т. Україна не стала на коліна / Т. Горб-Дубова. –  Черкаси : Відлуння-Плюс, 2010. – 151 с.

 

Автор – дочка командира партизанського загону Петра Дубового – сама перебувала в партизанському загоні. Це розповідь про партизан і підпільників, які в роки війни брали участь у партизанському русі в Холодному Яру на Чигиринщині, про надзвичайних людей, героїчні подвиги яких пам’ятають прийдешні покоління. Їм було важко, але завдяки силі волі, любові до Батьківщини – вони все подолали і змогли.

 

 

Гуцало Є. З вогню воскресли : повісті / Є. Гуцало ; післямова В. Плюща. – К. : Українська видавнича група, 1996. – 432 c.

 

У повістях, що ввійшли до збірки, автор згадує буремні роки Другої світової війни («З вогню воскресли»), змальовує складну долю своїх героїв, їх мужність («Біль і гнів»), показує формування нової особистості («У гаї сонце зацвіло»), з любов’ю розповідає про рідну землю, її красу, високі почуття, які пробуджує в людині природа («Повість про осінь»).

 

 

Загребельний П. Дума про невмирущого ; День шостий ; В-ван! : повісті / П. Загребельний ; ілюстр. Є. Вдовиченка. – Х. : Фоліо, 2003. – 399 с. : ілюстр.

 

Повість «Дума про невмирущого» розповідає про героїчну і, водночас, трагічну долю українського юнака, яка стала символом гідності й непереможності людського духу. Він мріяв стати вченим, а став солдатом. Будучи тяжко пораненим, потрапив у полон, де в нелюдських умовах концтаборів не припиняв боротьби за життя.

Ще дві повісті, які увійшли до книги, також про війну.

«День шостий» – правдива розповідь про воєнний епізод з  історії форсування Дніпра і загибель усіх молодих воїнів протитанкової батареї, а в повісті «В-Ван»автор висвітлює не воєнні баталії і героїзм, а феноменальну постать деградованого пристосуванця-убивці, який перетворився в каральну машину під назвою «В-ван».

 

 

Збанацький Ю. Таємниця Соколиного бору : повість / Ю. Збанацький ; мал. А. Резниченка. – К. : Веселка, 1985. – 319 c. : ілюстр.

 

Треба  було  багато пережити і побачити,    передумати   про   долю    дитини під час війни, щоб написати таку повість як «Таємниця Соколиного бору». Не перебільшуючи ролі дітей у війні, письменник змалював у ній єдність думок і вчинків дорослих і малих, героїзм дітвори в боротьбі з нацистами.

У повісті Ю. Збанацького все сповнене реаліями дитячого світу. Пишучи правду про війну, він показує її, передусім, через сприйняття юних героїв. Потай від дорослих хлопці влаштовують у Со­колиному бору землянку, запасаються зброєю. Зрештою, діти стають повноправ­ними бійцями загону народних месників: розвідниками, зв'яз­ковими, підривниками. Різні за віком, характером, звичками, вони включаються в активну партизанську діяль­ність, допомагають громити ворога. Дуже швидко випадково загинув один з хлопчиків – Сава. Його смерть — символ обірваного війною дитинства.

 

 

Іваненко О. Рідні діти : повість / О. Іваненко ; худож. А. Резніченко. – К. : Веселка, 1979. – 206 с. : ілюстр.

 

Все, що написано в цій книжці – правда, яка зачепить душу кожного читача і запам’ятається назавжди. В один із дитбудинків привезли дітей, визволених із фашистських таборів.  Це були не діти,а примари:рученята обтягнуті жовтою шкірою, наче курячі кісточки, і на цих рученятах випечені номери;тьмяні очі на блідих, аж прозорих личках, сині губи, які не вміли всміхатися. Вони боялися поворухнутися. Весь персонал будинку – завідувачка, вихователі, технічний персонал, лікарка – всі вони стримувалися, щоб не розридатися. Але треба було повернути дитинствоцим дітям, чиїх батьків розстріляли, закатували і які самі чудом-дивом залишились живі.

Письменниця часто бувала в дитбудинку, на її очах діти росли, почали вчитися, відходити від усього жаху, що довелося їм зазнати. Потроху почали розповідати, хто що пам’ятав. Адже деякі були зовсім маленькими, коли їх відібрали від матерів і кинули в табори. Старші пам’ятали і батьків-партизан, і страшні «лазні» концтабору, звідки вже ніхто ніколи не повертався.

Оксана Іваненко вважала своїм обов’язком  розповісти усім про знущання і катування, яких зазнали діти в фашистських таборах, про їхній порятунок, про турботу всієї Батьківщини. Це повинно було статизастереженням проти нової війни, щоб люди боролися за мир,а значить за дітей.

 

 

Литвинов В. Ешелони в пекло : докум. розповідь про пошук, що тривав майже чверть ст. / В. Литвинов ; пер. з рос. В. Дяченко ; вступ. сл. М. Демидова. – К. : Веселка, 1995. – 366 с. : ілюстр.

 

Книга розповідає про тяжкі страдання 700 колишніх в’язнів-дітей, які у роки минулої війни стали об’єктом жахливих експериментів не тільки над їхнім тілом, а й над їхньою чистою і довірливою душею.

Нацисти під час каральних експедицій викрали понад 20 тисяч малолітніх дітей, із них на Батьківщину повернулося менше двох тисяч.

Для багатьох читачів це буде зовсім новий, невідомий аспект минулої війни.

 

 

Міщенко Д. О. Батальйон необмундированих : повість / Д. Міщенко; худож. оформл. В. Волокова. – К. : Молодь, 1995. – 78 с. : ілюстр.

 

У повісті правдиво розкрито трагедію українського народу у Другій світовій війні, коли всіх, хто був на окупованих землях, тодішня державна система вважала за потенційних ворогів.

Сімдесят мільйонів жителів колишнього СРСР за два роки війни опинились на території, захопленій фашистами. Коли почався наступ Радянської Армії, тих, хто перебував у окупації, молодих і старшого віку, кидали у саме пекло війни, хоч вони і не були штрафниками, ними “затикали дирки” на фронтах, вони йшли в атаки беззбройними.

Коли при визволенні південних областей України на правий берег Дніпра переправився полк, потім — ціла армія – командуючий попросив дати йому списки героїв. Але полк не мав навіть чисельності батальйону. І списали загиблих, як таких, що "пропали безвісти".

 

Приставкин А. Ночевала тучка золотая : повести / А. Приставкин. – М. : Советский писатель, 1988. – 432 с.

 

У повісті розповідається про події на Північному Кавказі, який тільки но був звільненим від фашистів. Через сприйняття двох братів-сиріт, яких у 1944 році разом з іншими вихованцями дитбудинку з підмосковного міста вивезли на Кавказ, постає історія трагічних обставин депортації чеченського народу.

Своєю повістю автор закликає людей до милосердя і братерства заради майбутнього.

 

Етнокультурна мозаїка Черкащини(2013)

Краєзнавча розвідка  для учнів 7-9 кл.

Черкаси, 2013

 

Підготувала Н.Г. Ієвлєва

Україна – держава багатонаціональна. Вона розташована на межі інтенсивних європейських та азіатських контактів, на перехресті важливих торгівельних шляхів, якими багато століть здійснювався товарний обмін і йшло переселення людей та цілих народів. Усе це призводило до посилення як міжетнічних, так і расових зв’язків, «перемішування» народів, взаємовпливу багатьох рас, насамперед, розміщених у ближньому і дальньому пограниччі.

Тож і Черкаська область, під впливом певних історичних подій, сформувалася як багатонаціональний та багатокультурний регіон.

В Україні живе більше 22%, від загальної кількості населення, людей інших національностей. Вони належать до національних меншин, тобто націй, що мають свої історичні землі за межами України, та до етнічних меншин, історична батьківщина яких знаходиться на території нашої держави.

Для людей однієї нації притаманні такі спільні ознаки: єдність території, мови, культури, господарської діяльності. Кожен народ, створюючи власну національну культуру, тим самим робить внесок у світову культуру. Духовна культура народу – це комплекс найрізноманітніших життєвих уявлень, вірувань, обрядів, ідей, міфів, які створювалися ним у процесі історичного розвитку.

Різні національності, віросповідання, політичні погляди ніколи не повинні заважати людям жити в єдності та взаєморозумінні на одній території.

Ця краєзнавча розвідка познайомить із різнобарв’ям національностей, що населяють нашу Черкаську область, історією їхньої появи на цій місцевості, їхньою національною культурою, звичаями, діяльністю громадських організацій, що створені національними меншинами в області.

 

Attachments:
Download this file (Етнокультурна мозаїка Черкащини.doc)ЧИТАТИ ДАЛІ[ ]458 Kb